Передбачення розвитку цукрового діабету 1-го типу та діагностика його асимптомної фази за допомогою автоантитіл до острівців Лангерганса підшлункової залози у людини задовго до виникнення у неї захворювання

Abstract

Робота присвячена аналізу останніх даних зарубіжної літератури та результатів власних двадцятирічних досліджень, що стосуються вивчення автоантитіл до острівців Лангерганса підшлункової залози людини і їх використання як тесту для передбачення ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) 1-го типу та діагностики асимптомної фази його розвитку в нормоглікемічних дітей України. Більшість зарубіжних діабетологів дотримуються єдиної думки, що визначення титру острівцевих автоантитіл (ОАА) ICA, IAA, GADA, IA‑2A і ZnT8 в сироватці крові людини має високу діагностичну цінність і специфічність для виявлення автоімунного деструктивного процесу в острівцях, починаючи з самої початкової асимптомної фази розвитку ЦД, задовго (іноді за місяці або багато років) до виникнення клінічних симптомів захворювання у нормоглікемічної людини. При одночасному виявленні позитивності до більшості ОАА розвиток ЦД 1-го типу неминучий. Наші спостереження, вперше проведені на дітях України, повністю підтверджують цей висновок. Точність передбачення ризику виникнення діабету прямо пропорційна кількості одночасно використовуваних різних видів ОАА: чим їх більше, тим вища точність прогнозу, а також вона асоціюється з генотипом HLA-DR-DQ, віком обстежуваного, висотою титру автоантитіл і тривалістю часу, який минув після першого позитивного тесту. При одночасному скринінгу чотирьох-п’яти ОАА точність передбачення діабету перевищує 90 %. Характерною властивістю ОАА є варіабельність їхнього титру в крові, тобто його підвищення відбувається при чергуванні з реверсією до нормального рівня. Одночасно ОАА використовуються для виявлення збережених резидуальних бета-клітин у підшлунковій залозі у віддалений термін після інсулінотерапії, що необхідно для призначення більш ефективної імунологічної інтервенції, а також для більш точної диференціації ЦД 1-го і 2-го типу у дорослих.