Abstract

Статтю присвячено теоретичному аналізу медіаосвіти як складової освітнього процесу, адже характерною ознакою ХХІ століття є впровадження інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності людини. Зміст цих змін пов’язаний з новими компетенціями особистості, які проявляються в оволодінні сучасними інформаційними системами, пошуковими інструментами, новітніми каналами пошуку та обробки інформації тощо. Доведено, що представники наукової спільноти по-різному визначають зміст терміна “медіаосвіта”. У наукових працях більшості західних вчених під медіаосвітою розуміють навчання особистості критично-рефлексивному застосуванню ЗМІ, українські ж представники наукової спільноти в зміст поняття включають частину освітнього процесу, який має на меті формування медіакомпетентності, медіаграмотності та медіакультури особистості через безпечну та ефективну взаємодію із сучасними масмедіа. Підкреслено, що медіаосвіта виступає частиною освітнього процесу, який спрямований на формування в суспільстві її компонентів (медіакультури, медіаграмотності, медіакомпетентності тощо). Кожен з компонентів медіаосвіти заслуговує на детальний аналіз і вивчення, адже усі вони суттєво впливають на життя особистості загалом і можуть виступати складовими освітнього процесу. Різнобічними є також наукові підходи дослідників щодо сутності понять “медіакомпетентність”, “медіаграмотність” та “медіакультура” як складових медіаосвіти, про що засвідчив огляд наукової джерельної бази. Окреслено місце та значення медіаосвіти в підготовці фахівців для прикордонного відомства. Завданнями медіаосвіти є підготовка майбутнього офіцера-прикордонника до безпечної й ефективної комунікації з різноманітними її засобами (мова йде про вміле використання як традиційних, так і новітніх медіа, з урахуванням нових технологій, що мають відношення до інформаційно-комунікативних процесів).

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call