ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СУЧАСНОГО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Abstract

Констатується ситуація, яка за пріоритет покладає раціоналізм як жорстко нормовану стратегію в освітньому процесі. У цих умовах зростаюча особистість формується лише частково, оскільки нейтралізуються фактори повноцінного інтелектуального розвитку та духовності у їх цілісності.Згадана ситуація може бути трансформована за умови утвердження цінності як одиниці різнобічного розвитку особистості. З огляду на це провідним механізмом ціннісного осягнення світу зростаючою особистістю виступає психологічний супровід освіти, зокрема виховного процесу. Пропонується наступна дефініція. Сутністю психологічного супроводу доцільно вважати освітню дію (рівною мірою і навчальну, і виховну), індикатором якої виступає глибока наукомісткість, що складається з ряду наукових закономірностей педагогічної психології, психології спілкування, психології мотивації, психолінгвістики. Означені дисципліни роблять освітню дію більш ефективною у пізнавальному і розвивальному плані, а традиційний освітній метод, збагачений психологічним супроводом, підноситься до рівня технології у вузькому розумінні цього терміну.Під духовно-моральним розвитком пропонується розуміти набуття вихованцем нових за природою, тобто вищих переживань справедливості, честі, вірності, любові, альтруїзму тощо. Означена розвивальна ідея, яка ґрунтується на психологічному супроводі, кваліфікується як інноваційна парадигма. Її конструктивна побудова має здійснюватися на основі діалектичного дискурсу як несуперечливому сходженні від філософського бачення до конкретних виховних методик. Відповідно психологічний супровід організовувався на чотирьох рівнях: філософському, методологічному, теоретичному та методичному. Принципові положення філософсько-методологічного й теоретичного рівнів об’єктивуються у певних розвивальних методах.