ДОКАЗУВАННЯ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ (ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС)

О В Острогляд

doi:10.32837/pyuv.v1i4(29).391

Abstract

Метою статті є історичний аналіз існування апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції на території України в різні історичні періоди в аспекті доказування та побудова на підставі цього можливостей удосконалення цього інституту в сучасних умовах. Дослідження присвячено аналізу в історичному ракурсі інституту апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції. Викладаються основні положення розвитку апеляції на території України. Зазначається, що інститут апеляційного перегляду був притаманний українським землям здавна, а інститут касації як друга інстанція був тимчасовим явищем. Аналізуються особливості доказування, що зумовлені саме цією стадією судочинства. З’ясовано, що справедливість судового рішення неможлива без реалізації права зацікавленої особи на його перевірку іншим складом суду. Причому таким складом суду, який є колегіальним, незалежним від суду, що постановляв оскаржуване рішення, та який без відправлення справи в той самий суд може сам скасувати попереднє рішення і, дослідивши необхідні обставини справи, постановити своє, остаточне. Такий порядок перевірки судових рішень прийнято називати апеляційним. Через свою надійність він притаманний більшості країн світу і служить додатковою гарантією дотримання прав людини та уникнення судової помилки. Наголошено, що подання апеляційної скарги чи протесту призупиняло виконання вироку, але тільки в тій його частині, яка була оскаржена. Проти скарги, поданої однією стороною, інша сторона могла подати свої заперечення чи пояснення обов’язковому члену мирового з’їзду (якщо справа розглядалася мировим суддею) і в судову палату (при оскарженні рішень загальних судових ухвал), куди передавалась і сама справа для апеляційного розгляду. Зроблено висновок, що загальним для процесу доказування в апеляційному порядку є те, що положення, які не досліджувалися в суді першої інстанції, не переглядаються, за винятком тих, де учасники заявляли про це клопотання під час попереднього розгляду місцевим судом, або вони стали відомі після ухвалення судового рішення, а також процес доказування обмежується апеляційни-ми вимогами (хоча історично були і моменти повного перегляду).

Highlights

The purpose of the article is to analyze historically the existence of an appellate review of the decisions of the court of first instance on the territory of Ukraine in different historical periods, in the aspect of proof, and to build on the basis of this possibility of improvement of this institute in modern conditions
The study is devoted to the historical analysis of the institute
It is noted that the institution of appeal review was inherent in the Ukrainian lands

Summary

Introduction

It is found that the validity of a court decision is impossible without the exercise of the right of the person concerned to review it by another court Such a composition of the court, which is a collegial, independent of the court ruling the contested decision, and which without sending the case to the same court can itself annul the previous decision and, having examined the necessary circumstances of the case, decide its final. Such a procedure for reviewing court decisions is called appellate. It is concluded that the common ground of appeal is that provisions not investigated in the court of first instance are not reviewed, except if the participants made such a request during a preliminary trial by a local court or became aware of it after the trial adjudication, as well as the process of proving, is limited by the appeal requirements ( there have historically been moments of full review)

Objectives

Conclusion