Диференційна діагностика та лікування парадуоденального панкреатиту.

Abstract

Актуальність проблеми діагностики та хірургічного лікування ускладненого парадуоденального панкреатиту зростає у зв’язку зі схожою клінічною та інструментальною семіотикою із протоковою аденокарциномою підшлункової залози на ранніх стадіях. Незважаючи на наявність сучасних методів обстеження, диференціація парадуоденального панкреатиту із злоякісними захворюваннями періампулярної зони становить труднощі. Сукупність результатів специфічних лабораторних та інструментальних методів обстеження дозволяють встановити точний діагноз лише у 75 % пацієнтів, що вимагає пошуку нових діагностичних алгоритмів. Стандартна доопераційна діагностика повинна включати КТ ОЧП, МРТ ОЧП, МРХПГ, ЕУСГ з біопсією. Ендоскопічна ультрасонографія з біопсією та наступним цитологічним дослідженням, незважаючи на свою діагностичну цінність, не дозволяє виключити злоякісне новоутворення періампулярної зони і тільки заключне патологогістологічне дослідження матеріалу верифікує groove – панкреатит. Арсенал оперативних втручань при парадуоденальному панкреатиті коливається від ПДР до панкреасзберігаючих резекцій ДПК. При виборі тактики хірургічного лікування необхідно ґрунтуватись на патогенезі та морфологічному субстраті захворювання. Європейські панкреатологічні центри надають перевагу проксимальній ізольованій резекції підшлункової залози, яка характеризується кращими, порівняно з ПДР, безпосередніми та віддаленими результатами лікування. У разі підозри на злоякісну пухлину підшлункової залози і / або наявності місцевих ускладнень groove–панкреатиту, оптимальним оперативним втручанням є панкреатодуоденальна резекція, яка остаточно верифікує діагноз, усуне клінічні прояви захворювання, що в подальшому покращить якість життя пацієнта.