Показники ендотеліальної дисфункції при цукровому діабеті 2-го типу як визначальні чинники розвитку ускладнень

Abstract

Актуальність. Для з’ясування патогенетичної ролі основних чинників, що відображають розвиток ендотеліальної дисфункції (ЕДФ), була зроблена спроба у рамках одного дослідження розрахувати їх вплив на розвиток судинних ускладнень цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. До числа таких показників увійшли ендотелін-1 (ЕТ-1), фактор некрозу пухлини (TNF-α) та дієнові кон’югати (ДК). Також було обрано два захисні фактори — оксид азоту (NO) і ендотеліальна NO-синтаза (eNOS). Мета дослідження: вивчити вплив показників ЕДФ при ЦД 2-го типу на розвиток його ускладнень. Матеріали та методи. До дослідження залучено дані 152 хворих на ЦД 2-го типу, вік пацієнтів становив від 34 до 80 років, у середньому 53,9 ± 8,4 року. Жінок було 95 (62,5 %), чоловіків — 57 (37,5 %). Відповідно до клінічних рекомендацій, за результатами клініко-лабораторних обстежень визначали наявність ретинопатії, нефропатії за рівнями мікроальбумінурії та швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), сенсорної полінейропатії, макроангіопатії нижніх кінцівок та артеріальної гіпертензії. У плазмі крові імуноферментним і біохімічним методами визначали вміст чинників ЕДФ. Для математичної обробки отриманих даних використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США), пакет GLZ. Результати. На наявність ретинопатії сильно впливав рівень у крові ЕТ-1 (β = 3,1; р = 2,77Е-05), а також TNF-α (β = 0,019; р = 0,050). На наявність макроангіопатії нижніх кінцівок — рівень в крові NO (β = 27,5; р = 0,021) і TNF-α (β = –0,48; р = 0,017). Для полінейропатії значущим виявився тільки один показник — ЕТ-1 (β = 1,8; р = 0,016). На наявність нефропатії за ШКФ впливали рівні у крові ЕТ-1 (β = 2,7; р = 7,58Е-07) і TNF-α (β = 0,013; р = 0,047). Розвитку нефропатії за мікроальбумінурією сприяв ЕТ-1 (β = 4,5; р = 0,043). На наявність артеріальної гіпертензії впливали ЕТ-1 (β = 1,69; р = 2,54Е-04) і TNF-α (β = 0,017; р = 0,014). Шляхом багатофакторної логістичної регресії побудовані моделі прогнозування ймовірності розвитку ускладнень ЦД 2-го типу на підставні вивчених чинників ЕДФ. Усі моделі адекватні і мають високий рівень прогностичної точності (60,5–90,8 %). Висновки. На розвиток ускладнень ЦД 2-го типу по-різному впливали чинники ЕДФ: ЕТ-1 безпосередньо впливав на розвиток усіх ускладнень (окрім макроангіопатії нижніх кінцівок); TNF-α здійснював вплив на розвиток ретинопатії, нефропатії за ШКФ і артеріальної гіпертензії; накопичення у крові NO сприяло розвитку макроангіопатії нижніх кінцівок.