Технологія репозиції переломів дистального метаепіфіза променевої кістки

Abstract

Незадовільні результати лікування у пацієнтів старше 60 років з переломами дистального метаепіфіза променевої кістки зустрічаються в 44 % випадків (не вдається отримати задовільного зіставлення відламків після первинної репозиції або настає вторинне зміщення). Переважна більшість пацієнтів лікується консервативно за рядом об’єктивних причин. Великий відсоток поганих результатів обумовлює пошук оптимальної методики ведення таких пацієнтів. Мета: оптимізувати тактику надання амбулаторно-поліклінічної допомоги постраждалим із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки шляхом мультимодального знеболення, малотравматичної репозиції за допомогою запропонованого пристрою і фіксації фрагментів адекватними засобами іммобілізації з використанням нових технологій, що дозволить поліпшити результати лікування. Матеріали та методи. При надходженні пацієнтам із переломом дистального метаепіфіза променевої кістки проводили щадну репозицію з застосуванням запропонованого пристрою пластирного витягнення, фіксації сучасними пластиковими фіксуючими пов’язками скотчкаст. У всіх 12 пацієнтів визначали компоненти болю. Проведення профілактичних заходів (психогенна підготовка постраждалих, мультимодальне знеболювання, медикаментозна профілактика та лікування, раннє фізіолікування і лікувальна фізкультура) призвело до зниження вираженості больового синдрому. Вже до 4-ї доби після травми постраждалі відзначали зниження інтенсивності болю з 7,42 ± 0,31 бала до 2,40 ± 0,12 бала на 7-му і 14-ту добу за даними візуально-аналогової шкали (задовільна переносимість болю — 2,1 ± 0,1 бала і 2,2 ± 0,3 бала, що є свідченням доброї переносимості болю). Такі ж показники збереглися і до кінця іммобілізаційного періоду. Результати лікування оцінювали через 90 днів після травми. Після відновного лікування 11 пацієнтів оцінювали біль як незначну і терпиму. У 1 постраждалого мала місце хронізація больового синдрому (5,2 ± 0,6 бала). Були контрактури пальців і променезап’ясткового суглоба. Зберігався нейропатичний виражений больовий синдром. У 2 пацієнтів мали місце виражені нейротрофічні та функціональні порушення, які в подальшому потребували тривалого консервативного лікування. При опитуванні хворих за шкалою DASH функцію пошкодженої руки визначили як задовільну (33,2 ± 0,4 бала). Отримані нами результати свідчать про ефективність запропонованого підходу до лікування пацієнтів із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки.