АНТИЧНИЙ ДИСКУРС У РОМАНІ ДЖ. ДЖОЙСА «УЛІСС»

Abstract

У статті висвітлюється проблема людини та її меж шляхом використання мотивів античної філософії та міфології в романі Дж. Джойса «Улісс». Визначено споріднені мотиви, що пронизують філософські трактати Платона («Філеб», «Тімей», «Держава») та роман Дж. Джойса. Зроблено спробу потрактування роману як втілення діонісійського начала, яке передує й передчуває аполлонівське. При цьому особлива увага приділяється прагненню до гармонійної єдності трьох начал у людині. Підкреслюється, що звернення до минулого, зокрема, до античних часів, надає тексту рис інтердискурсивності й інтертекстуальності. Це дає можливість розширити змістове поле роману, у якому описано один із найдовших днів в історії літератури, до меж неосяжного й недосяжного, що є основою постструктурологічних досліджень. The article shows the problem of man and his limits by using motifs of ancient philosophy and mythology in J. Joyce’s novel “Ulysses”. Identified related motives penetrating philosophical treatises of Platon (“Fileb”, “Timaeus”, “State”) and J. Joyce novel. Attempted interpretation of the novel as the embodiment of Dionysian principle which precedes and premonition Apollonian. In this case, special attention is paid to the pursuit of the harmonious unity troh principles in man. Emphasizes that the appeal to the past, in particular to antiquity, gives the text interdiscursivity and intertextuality. This makes it possible to expand the content field of the novel, which describes one of the longest days in the history of literature, to the limits of the immense and unattainable, which is the basis post-structuralism research.