Шляхи профілактики тромбоемболічних ускладнень у травматологічних хворих

Abstract

Мета роботи: проаналізувати ефективність профілактики тромбоемболічних ускладнень у травматологічних хворих, які перенесли операційні втручання.Матеріали і методи. Обстежували пацієнтів травматологічного відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги. У 2016 р. госпіталізовано 1410 хворих різних вікових категорій, які були поділені на 3 групи. Першу групу – 263 чоловіки (18,6 %) – склали хворі із політравмою та несприятливим прогнозом для життя через тяжкість захворювання. У другу групу входили пацієнти із поєднаною травмою – 462 хворих (32,8 %) – із сумнівним прогнозом для життя. Третя група – 685 пацієнти (48,6 %) – хворі з ізольованою травмою і сприятливими наслідками лікування. Усім пацієнтам, крім загальноклінічних обстежень, визначали кількість тромбоцитів, час згортання крові, тривалість кровотечі і в усіх вивчали коагулограму (протромбіновий індекс, протромбінову активність, тромботест, загальний фібриноген, фібриноген В, фібриноген А, активований час рекальцифікації). Стан венозної системи нижніх кінцівок досліджували за допомогою дистальної висхідної флебографії, кольорової доплерографії і дуплексної ультрасонографії апаратом SIMENS ACUSSON X 300.Результати досліджень та їх обговорення. Усім хворим у повному об’ємі було проведено профілактику тромбоемболічних ускладнень шляхом застосування антикоагулянтів sз низькою молекулярною масою і обов’язковим комплексом кінетерапії. Цибор у лікувальній дозі призначали з 1-ї доби перебування пацієнта в стаціонарі до 10–14-ї доби післяопераційного періоду один раз на добу підшкірно в ділянку живота. Для пацієнтів із помірним ризиком та високим операційним ризиком (великі втручання, вік, старший 40 років, ожиріння, серйозні супутні захворювання) цибор призначали по 5000–7500 МО на добу протягом перебування пацієнта в стаціонарі. При підозрі чи наявності змін з боку венозного русла ніг у хворих із обтяженим анамнезом проводили одягання еластичних панчіх та еластичне бинтування. Субопераційні рухи у гомілковостопних суглобах, рання активізація хворого після операції, лікувальна фізкультура здійснювались у всіх пацієнтів. Венотоніки (детралекс, флебодію та ін.) застосовували у комплексному лікуванні пацієнтів із хронічною венозною недостатністю. В осіб із підгострим і хронічним тромбофлебітом підшкірних вен здійснювали хірургічну профілактику тромбоемболічних ускладнень. Кросектомію виконано у 9 (1,9 %) пацієнтів як перший етап перед операційним втручанням.