Abstract
The phenomenon of religion in public space is nowadays complemented by symbolic and informational factors that, through certain mechanisms, play a significant role in political processes. This is related to the formation of the political identity of the nation, in which the religious component becomes a certain marker that splits or unites society. Even though politics and religion have their own public fields, there is a struggle for influence and expansion of their public field between politics and religion in most European countries of the East. With the aim to engage citizens in the discourse of political or religious, the political and ecclesiastical elite mentally forces individuals to balance on the verge of the political and religious and turns them into participants of political processes. At least, exactly this takes place in the modern history of Ukraine. The loss of state territories and military events in the East have given rise to the Ukrainian discourse of Tomos, which, through the context of the war, established a new marker of Ukrainian identity. Perceiving public religion as a field for public dissent, Ukrainian society has found itself in internal and external confrontation: between the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate (UOC-MP) and the official policy of the power during Petro Poroshenko’s presidency – the level of the conflict was "power-church"; internal conflict between Ukrainian Orthodox denominations when, due to the signed Tomos, they united to form a unified Orthodox Church of Ukraine (OCU) – the level of the conflict was "churchchurch"; between the official policy of Russia, which supports the activities of the UOC-MP and is recognized by official Ukrainian authorities as the military aggressor of Ukraine (mostly during P. Poroshenko’s presidency and less during V. Zelensky’s presidency) – the level of the conflict is "power-power". The discourse of Tomos in Ukraine has provoked not only interconfessional and political confrontation. It influenced confidence in the church as a moral institute because, on the one hand, we’ve had a “church of the aggressor state” (UOC-MP) and an “illegal church” (OCU), and on the other hand, there were “Orthodox” and “schismatics”. This has mentally widened the gap between the East and the West of Ukraine. An analysis held based on data from the Razumkov Center, official statistics of religious organizations in Ukraine, as well as judicial acts, testifies that this gap is formed along a territorial line. Therefore, S. Huntington’s theory of a global policy developed along the cultural line finds support.
Highlights
Рівень і характер релігійності українського суспільства релігія, Церква і суспільство Церква і держава Ц ерква, суспільство і влада Державні документи, заяви і звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, а також окремих Церков України з приводу актуальних подій і проблем у державно-конфесійних відносинах
Найчастіше називають себе “просто православними” православні Півдня і Сходу (53% і 57%, відповідно), найрідше – Заходу (26%), де 40% православних віднесли себе до Православну Церкву України (ПЦУ)
З точки зору церковно-конфесійної належності, голоси опитаних розподілилися наступним чином: вірні ПЦУ перші позиції відвели чиннику владних амбіцій ієрархів (40%) і майновому чиннику (32%)
Summary
Соціологічна служба Центру Разумкова здійснює моніторинг стану та тенденцій релігійності українського суспільства з 2000р. З цією тезою згодні відносна більшість у всіх групах за ознакою церковно-конфесійної належності: від 49% “просто православних” до 44% вірних УГКЦ, і більшість (60%) тих, хто не відносить себе до жодної релігії (діаграми “З яким із наведених тверджень Ви згодні більшою мірою?”). За ознакою церковно-конфесійної належності, думку про відсутність змін поділяють більшість або відносна більшість у кожній із груп: найчастіше – серед вірних УГКЦ (55%), найрідше – серед тих, хто не відносить себе до жодної релігії (34%). Цю тезу підтримують більшість або відносна більшість опитаних у всіх регіонах країни (від 59% на Півдні до 35% на Заході), та в усіх групах за ознакою церковноконфесійної належності (від 64% “просто християн” до 34% вірних ПЦУ). Де оцінка складає менше 5 балів, – Захід (4,9 бала, як і у 2018р.); в решті регіонів – від 7,0 на Сході (у 2018р. – 6,6 бала) до [5,6] бала у Центрі країни (у 2018р. – 6,2 бала) (діаграми “Церкви в Україні обстоюють права бідних і знедолених, чи...?”)
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.