Навчання впродовж життя як чинник економічної поведінки

R Ya Levin

doi:10.15407/socium2008.03.097

Abstract

The author presents the results of a sociological poll as for the economic expediency to activate the state’s policy concerning the guarantee for a high-quality education during the life which is one of the purposes for Ukraine according to the Millennium Declaration of the UNO. It is shown that the education during the life can be an important factor of Ukraine’s socio-economic growth.

Highlights

Коли ж усе економічно активне населення було розділено на дві частини за приналежністю до означених вище двох груп різного ступеня корисності розпорядження капіталом з погляду потреб економіки України, то аналіз показав, що інвестиційні стратегії тих, хто навчався, відрізняються від страте гій решти опитаних
Порівняння значимих для економіки країни компонентів економічної пове дінки економічно активного населення показало, що та його частина, яка охоплена процесом навчання впродовж життя (НВЖ), відрізняється від тієї, що не бере участь у НВЖ, такими особливос тями: значно більш високим рівнем інноваційності мислення і дій; значним перева жанням щодо вибору найбільш активних життєвих економічних стратегій; значним переважанням щодо вибору більш корисних і бажаних для економіки країни ймо
4. Усе наведене вище переконує, що навчання впродовж життя (НВЖ) справді може бути важливим чинни ком соціально економічного зростання України, тому що залучені до навчання від різняються найбільш корисними для добробуту індивідів та економіки держави компонентами економічної поведінки

Summary

Introduction

Для створення уявлення про кількість учасників про цесу НВЖ серед економічно активного населення України було проаналізовано від повіді на запитання щодо користування організованими і самостійними формами навчання. А серед не залученої до НВЖ частини економічно активного населення кількість "консерваторів" (27%) і "таких, що тяжіють до консерваторів" (40%), разом становить значно більше поло вини опитаних – 67%.

Results

Conclusion