Вчення Калачакри тибето-буддійської традиції (історіографічний нарис)

Olena Kalantarova

doi:10.35423/2078-8142.2019.1-2.05

Abstract

Калачакра-тантра в тибето-буддійській традиції – це доктрина часу, яка є основою не лише для певних релігійних практик, а й для буддійських природничих наук (астрономо-астрології та алхіміо-медецини). Стаття присвячена послідовному огляду основних досліджень вчення Калачакри як в межах самої традиції (починаючи з Х ст., коли Калачакра з’явилась в буддійському просторі Індії в якості тантричного вчення), так і на заході (починаючи з XVII ст., коли інформація про культову сторону Калачакри та про пов’язані з нею буддійські науки фрагментарно почала просочуватися в інтелектуальний простір Європи), що умовно можна розподілити на дві гілки студій: апологетичних та критичних, відповідно. В апологетичних студіях було зафіксовано відображення певних періодів еволюції практики Калачакра-тантри та визначено її приналежність до групи вищих тантр ваджраяни. У критичних студіях, з метою з’ясувати культурний та філософський масштаб вчення, було виокремлено декілька головних напрямів дослідження вчення Калачакри: космологічний, астрономо-астрологічний, алхімічно-медичний, есхатологічний, релігійно-ритуальний та тибетологічний. У результаті такого підходу до історіографії Калачакра-тантри було виявлено, що наразі ці дві гілки студій, наближаючись одна до одної, досягли певної межі, за якою може відкритися новий рівень дослідження вчення, що, своєю чергою, підживить діалог буддизму з наукою, де Калачакра-тантрі, яка балансує між фізикою та метафізикою, може бути відведена ключова роль

Highlights

Який було викладено в цьому дослідженні, зокрема стосовно КЧТ, продовжує думку Ладро Та’є, але коментарі, в яких розглядаються основні положення вчення КЧТ та суть категорії часу в буддійській філософії, вже значно наближені до сучасних наукових теорій
Можемо зазначити, що наразі студії КЧТ підводять дослідників з обох боків, апологетів та критиків, до логічного питання: чи зможе вчення, на базі якого будуються не лише релігійні практики, а й буддійська наукова думка (навіть, якщо на перший погляд вона здається досить специфічною), вчення, яке дивним чином об’єднує в один концепт феноменальний світ, свідомість та просторово-часовий континуум, бути затребуваним у подальшому розвитку діалогу «буддизм-наука» та як саме

Summary

Introduction

Калачакра-тантра в тибето-буддійській традиції – це доктрина часу, яка є основою не лише для певних релігійних практик, а й для буддійських природничих наук (астрономо-астрології та алхіміо-медецини). Саме в цій праці зафіксовано спробу дослідити календарний культ КЧ (астрономо-астрологічний напрямок дослідження КЧТ), що засвідчило не лише вивчення місіонерами Ордену Капуцинів тибетської мови, а й їх знайомство з буддійськими релігійними культами.

Results

Conclusion