Місце фосфатидилхоліну в лікуванні запального ураження кишечника

Abstract

У патогенезі більшості захворювань кишечника важливе, а часто вирішальне значення має запалення. Широко і всебічно його патогенетична роль вивчена при ЗЗК. В останні роки розпочато дослідження його вкладу в по­шкодження кишечника при функціональній патології — синдромі подразненої кишки (СПК). Парадоксальною здається участь запалення в розвитку ерозивно-виразкових уражень нижніх відділів шлунково-кишкового тракту на тлі прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП-ентероколопатії). Добре відома роль фосфоліпідів у побудові клітинних мембран. Одним з основних мембранних фосфоліпідів більшості живих організмів (за винятком бактерій) є фосфатидилхолін (ФХ). У мембранах кишкового епітелію вміст ФХ збільшується з 10 до 50 % у напрямку від апікальної поверхні до базальної, причому максимальна кількість ФХ розташовується із зовнішнього боку клітинних мембран. Фосфатидилхолін показав свою високу ефективність і безпеку в лікуванні такого запального захворювання кишечника, як неспецифічний виразковий коліт. У людей, що приймають нестероїдні протизапальні засоби, доведена протективна роль ФХ у попередженні пошкодження верхніх і нижніх відділів шлунково-кишкового тракту. З огляду на загальні патогенетичні механізми цих захворювань і СПК нам представляється перспективним використання ФХ у хворих із СПК, особливо його постінфекційним варіантом.