Енігматичні феномени в контексті соціально-гуманітарного знання

K S Strelchenko

doi:10.12958/2227-2844-2019-2(325)-103-111

Abstract

The article builds on the treatment of enigmatic phenomena as a universal, governing the processes of development and transformation of systems of various nature as well as the unfolding of various scenarios involving the unknown and proceeds from the definition of the concept as a unit of information structure which is an aggregate of the person’s interactions with the environment. Recognizing the dynamic and cumulative nature of a concept, the study presents an attempt at reconstructing the semantic make-up of the concept mystery in the worldview of the representatives of the English-speaking linguoculture by drawing on the data from humanities. In philosophy, three facets of the enigmatic can be singled out, whereby mystery appears to be something incognizable / yet to be discovered / concealed by someone from others. From the legal perspective, the idea of privacy as well as the treatment of classified information comes to the fore. Viewing the enigmatic within the dichotomy “publicity – privacy” stresses the selective nature of the former and places the latter among basic human rights, including decisional, informational and local privacy. Sociology views the phenomenon in question as a type of communicative interaction, focusing on the speakers’ behaviour and expectations as well as the changes of context aimed at hindering the transmission of the message. In detective fiction, mystery determines its content and narrative structure via the dialectic unity of concealing and solving a mystery whereas in enigmatic discourse it actualizes the interactive potential of the text, defining the strategies of the addresser-addressee interaction.

Highlights

Поряд з представленням таємниці як виклику існуючому пізнавальному інструментарію певної галузі, що стимулює подальші розвідки, співвідносним з першим тлумаченням є також ретроспективне наукове чи науково-популярне представлення дослідження як вирішеної таємниці, де у фокусі уваги перебуває складність, значимість чи сенсаційність відкриття
Залежно від типу невідомої інформації, що визначає змістові й структурні ознаки детективу, виділяються такі його типи, як whodunnit, що зосереджується на ідентифікації злочинця; howdunnit, де у фокусі перебуває процес розслідування й ключова інформація не розкривається до його завершення; та whydunnit, у якому увага зміщується до осіб, прямо пов’язаних з незаконною дією (Бехта, 2009, с. 12; Knobloch, 2003, с. 387)
Theory and practice of classic detective fiction / edited by J

Summary

Introduction

Поряд з представленням таємниці як виклику існуючому пізнавальному інструментарію певної галузі, що стимулює подальші розвідки, співвідносним з першим тлумаченням є також ретроспективне наукове чи науково-популярне представлення дослідження як вирішеної таємниці, де у фокусі уваги перебуває складність, значимість чи сенсаційність відкриття. Також ідея обмеження окреслює таємницю в галузі права, де вона тлумачиться як властивість інформації, що навмисне приховується одним соціальним суб’єктом від іншого соціального суб’єкта Ключовими аспектами в цьому випадку є інтенційність (нерозголошення є свідомим і мотивованим), а також визначення секрету стосовно певного соціального контексту (відносно того, від кого приховуються дані, тобто селективність розголошення)

Results

Conclusion