Генезис кримінальної відповідальності за незаконне збагачення в Україні

Abstract

Корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, а протидія корупції має здійснюва-тися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України.Стаття підготовлена на актуальну тему, оскільки піс-ля вжиття законодавцем заходів, спрямованих на від-новлення кримінальної відповідальності за незакон-не збагачення та доповнення Кримінального кодексу України ст. 368-5, сучасний стан кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення є малодослідженим.Автор зазначає, що Україна пройшла унікальний шлях встановлення та трансформації кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а з момен-ту запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення і до сьогодні кримінально-пра-вова норма «незаконне збагачення» зазнавала змін шість разів, була декриміналізована та згодом відновлена. У статті криміналізація незаконного збагачення визначається як один із правових інструментів та суво-рий засіб державного примусу в загальному механізмі протидії корупції, який характеризується потужним превентивним та каральним антикорупційним потен-ціалом і органічно пов’язаний та кореспондується з обов’язком держави боротися чи іншим чином протиді-яти корупції, а також є одним із фундаментів поточної антикорупційної політики та інституційної реформи у сфері боротьби з корупцією в Україні.У статті розглянуто соціальну зумовленість та істо-ричні передумови встановлення кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення, здійснено умовний поділ історії становлення кримінальної відповідально-сті за незаконне збагачення на п’ять етапів її розвитку та надано їм характеристику. На кожному з вказаних етапів надана детальна характеристика криміналь-но-правовій нормі «незаконне збагачення».Автором зроблено обґрунтований висновок, що законодавець перебуває в пошуку найоптимальнішої моделі вказаної кримінально-правової норми, яка б, з одного боку, була ефективним правовим інструментом боротьби з корупцією, а з іншого – враховувала кон-ституційні положення, якими встановлено принципи юридичної відповідальності, права і свободи людини і громадянина, а також їх гарантії.