ПІДВИЩЕННЯ ТРУДОВОЇ МОБІЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Abstract

З урахуванням зрослої важливості людського капіталу в сучасному світі та його величезного потенціалу для економічного розвитку, створення сприятливих умов для акумулювання людського капіталу і покращення його характеристик дозволить отримати значущий за розміром і тривалий за часом соціально-економічний ефект. Основоположною передумовою його цілеспрямованого формування в сучасному динамічному світі є трудова мобільність. Феномен трудової мобільності – об’єктивно існуюче явище будь-якого ринку праці; вона відображає рух робочої сили як товару, а її динаміка формує кон’юнктуру ринку. Релокація є суттєвим чинником впливу на сукупну продуктивність праці, використання робочої сили, а отже, на формування і використання людського капіталу. Трудову мобільність, що визначає якісну характеристику робочої сили, її потенційну здатність до зміни функцій у виробництві матеріальних і нематеріальних благ, готовність до професійно-кваліфікаційного зростання, опанування нових професій, здатність адаптуватися в динамічних виробничих умовах, зумовлено перспективою структурної трансформації вітчизняної економіки, змінами регіональної спеціалізації у процесі повоєнної відбудови економіки і сучасними економічними умовами, коли технологічні процеси й вимоги ринку праці до функціональних обов’язків працівників швидко змінюються. Структурно деформована, диспропорційна, позбавлена власних стабільних рушіїв розвитку, вітчизняна економіка не здатна належним чином реагувати на існуючі ризики і кризові коливання. Накопичені на ринку праці негаразди характеризуються не тільки загрозами, але й серйозними негативними наслідками. Під час воєнних дій і в період повоєнного відновлення заходи державної політики у сфері збереження й використання людського капіталу мають бути максимально ефективними і спрямовуватися на зменшення структурних дисбалансів у сфері зайнятості, забезпечення дієвості «соціальних ліфтів», удосконалення системного пакета законодавчих і соціально-економічних засобів щодо регулювання ринку праці й соціально-трудових відносин.