Клінічний випадок діагностики автоімунного тиреоїдиту після проведення коронароангіографії

Abstract

Актуальність. На сьогодні найбільш об’єктивним та інформативним методом діагностики стенозуючого ураження коронарних артерій є коронарна ангіографія, яка все ширше використовується в клінічній практиці. Мета: аналіз клінічного випадку діагностики автоімунного тиреоїдиту (АІТ) до та після проведення коронароангіографії для удосконалення тактики ведення хворих з патологією щитоподібної залози (ЩЗ). Матеріали та методи. Системний аналіз, бібліосемантика й аналіз випадку захворювання конкретного пацієнта. Пошук літератури по базах даних CyberLeninka, NCBI. Результати. Відомо, що використання великих доз йодовмісних рентгеноконтрастних речовин призводить до розвитку ускладнень у вигляді алергічних реакцій, токсичного впливу на нирки та дисфункції ЩЗ. Дослідники також відзначають, що розвиток дисфункції ЩЗ частіше виникає у хворих з наявністю в анамнезі тиреоїдної патології та у жителів йододефіцитних регіонів. На нашу думку, дану категорію пацієнтів потрібно відносити до групи високого ризику щодо можливого загострення і/або погіршення перебігу захворювання ЩЗ, тому перед коронароангіографічним обстеженням слід контролювати її морфофункціональний стан. Висновки. Використання високих доз йодовмісних рентгеноконтрастних речовин під час проведення коронарної ангіографії у пацієнтів навіть з компенсованою патологією ЩЗ має високий ризик розвитку її дисфункції у вигляді АІТ з тиреотоксикозом, тому даній групі пацієнтів рекомендовано проводити моніторинг морфологічного та функціонального стану залози до та після проведення коронарної ангіографії з метою їх раннього виявлення та адекватної і своєчасної корекції.