Тенденції сучасного накісткового остеосинтезу дистального відділу стегнової кістки

Abstract

Переломи дистального відділу стегнової кістки складні у лікуванні, особливо в літніх людей. Сучасні високотехнологічні фіксатори, зокрема LCP-пластини, при цих переломах забезпечують добрий результат при суворому дотриманні методики застосування. Наведено аналіз 22 випадків ускладнень і незадовільних результатів застосування LCP-пластин при зазначених переломах. Виявлено, що результат лікування переломів LCP-пластиною залежить від якості попередньо проведеної репозиції відламків. При поганому контакті уламків, їх блокуванні, відсутності мікрорухливості уламків консолідація неможлива. Особливо важливою є анатомічна репозиція при поперечних, косих внутрішньосуглобових переломах. Її відсутність при останніх, як правило, закінчується розвитком деформуючого артрозу. Помилки лікаря у виборі фіксатора і його установці можуть бути причинами невдач у післяопераційному періоді. Засоби для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу прості в користуванні. У 34 випадках при переломах нижньої третини стегнової кістки остеосинтез проводився за допомогою пристрою для фіксації кісткових відламків (патент України № 17502). Після репозиції фрагменти фіксуються 2–3 кортикальними гвинтами. Пристрій забезпечує стабільний остеосинтез косих переломів нижньої третини стегнової кістки при застосуванні пластини на 8–10 отворів. Дрібні уламки підводяться до материнського ложа. Репозиційний остеосинтез завдає мінімальну травму уламків, створює умови для їх первинного зрощення. При осколкових переломах дистального відділу стегнової кістки, надчерезвиросткових переломах остеосинтез у 58 пацієнтів проводився пристроєм для остеосинтезу стегнової кістки (патент України № 92097). Пристрій певною мірою подібний до DHS-фіксатора, проте його конструкція значно простіша, напрямна набагато коротша, компресійний стрижень має на робочому кінці свердло і мітчик, що полегшує процес накладання пристрою, не завдає фрагментам додаткової травми.