Особливості перебігу та частота клінічних проявів полігландулярного синдрому IIIА типу у хворих, які проживають у йододефіцитному Тернопільському регіоні

Abstract

Актуальність. Актуальною на сьогодні залишається проблема ранньої діагностики поєднаних ендокринопатій, таких як цукровий діабет (ЦД) 1-го типу, автоімунне ураження щитоподібної залози, надниркових залоз на тлі інших автоімунних патологій. Одним із проявів такого поєднання нозологій є автоімунний полігландулярний синдром (АПС), що характеризується послідовним або одночасним дефіцитом функцій декількох ендокринних залоз і включає широкий спектр автоімунних порушень не тільки ендокринної системи. Ризик розвитку АПС у пацієнтів, які мешкають на йододефіцитних територіях, зростає у декілька разів, що потребує більш ретельного обстеження та уваги. Мета. Вивчення особливостей перебігу та частоти клінічних проявів АПС ІІІА типу у жителів йододефіцитного Тернопільського регіону. Матеріали та методи. Обстежені 184 жінки із АПС ІІІА типу, які проживають на йододефіцитних територіях Тернопільщини. Вік обстежених становив від 19 до 74 років. Результати. В обстежених у Тернопільській університетській лікарні 73,14 % пацієнтів маніфестація АПС ІІІА типу починалася із ЦД 1-го типу. Патологію щитоподібної залози було діагностовано через 5–8 років після виявлення ЦД. Функціональні розлади патології щитоподібної залози проявлялися гіпотиреозом у 31,77 %, еутиреозом — у 48,96 % та гіпертиреозом — у 19,27 %. Компенсація ЦД досягалася важче у хворих із патологією щитоподібної залози з її функціональною недостатністю. Середні титри антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) становили 382,46 МО/мл. Максимальний показник антитіл до ТПО дорівнював 873,12 МО/мл. Встановлено, що у хворих із вищим показником антитіл до ТПО складніше було досягнути компенсації ЦД. Висновки. Всіх пацієнтів із ЦД 1-го типу в йододефіцитному регіоні доцільно обстежувати на наявність ознак ураження щитоподібної залози і АПС ІІІА типу.