Абдомінальний больовий синдром у дітей та підлітків: можливості терапії

Abstract

Біль у животі — частий привід для звернення пацієнтів різного віку до лікаря, одна з найбільш частих скарг, що пред’являються дітьми та їх батьками. Больовий абдомінальний синдром у дітей — це сукупність симптомів, що супроводжують різні хірургічні та нехірургічні захворювання, одним із проявів яких є біль у животі. Розрізняють гострий і хронічний (рецидивуючий) біль. Гострий біль у животі може бути проявом хірургічної патології, травми або гострого інфекційного захворювання. Біль у животі в більшості випадків обумовлений хронічними захворюваннями органів травлення або функціональними розладами. Педіатри, лікарі загальної практики та гастроентерологи частіше зустрічаються з рецидивуючим болем у животі (довготривалий переривчастий або постійний біль). Рецидивуючий біль у животі у дітей визначається як три епізоди болю, що відбуваються протягом трьох місяців і впливають на нормальну активність дитини. Погоджувальний документ Американської педіатричної асоціації та Північноамериканської асоціації дитячої гастроентерології, гепатології та харчування в 2005 році запропонував використовувати замість терміну «рецидивуючий біль у животі» термін «хронічний абдомінальний біль». Хронічний абдомінальний біль найчастіше (90–95 % випадків) вважається функціональним (неорганічним) болем у животі без об’єктивних ознак основного органічного розладу і характеризується різноманіттям проявів. За механізмом виникнення виокремлюють вісцеральний, парієтальний (соматичний), іррадиюючий та психогенний біль. При болі в животі необхідно оцінити: час появи, інтенсивність, характер, тривалість, локалізацію. На першому етапі діагностики необхідно виключити гостру хірургічну патологію. Про високу ймовірність хірургічної патології свідчать «симптоми тривоги». На наступному етапі проводиться диференційна діагностика органічних та функціональних причин абдомінального болю. При всіх видах функціонального болю відзначають порушення вісцеральної моторики і розвиток спазмів. Скорочувальна активність гладких м’язів ініціюється парасимпатичною нервовою системою. Лікування рецидивуючого болю в животі направлено на усунення його причин: зняття спазму, нормалізацію моторики шлунково-кишкового тракту. На даний час серед різних груп спазмолітиків при лікуванні функціональних розладів травного тракту віддають перевагу селективним міотропним спазмолітикам. Серед них мебеверин є оптимальним за ефективністю та безпекою. Мебеверин блокує швидкі натрієві канали, розташовані на клітинній мембрані міоцитів, перешкоджаючи надходженню іонів натрію в клітину. Цей механізм призводить до послаблення скорочувальної функції гладком’язового волокна і сприяє усуненню спазму, але не викликає гіпотонії. На відміну від антихолінергічних препаратів мебеверин справляє селективну дію на гладкі м’язи травного тракту. У клінічній практиці заслуговує на увагу мебеверину гідрохлорид — Спарк® (ПАТ «Фармак»), при прийомі якого відзначається збереження нормального тонусу і перистальтики після купірування м’язового спазму. Препарат Спарк® випускається в капсулах, одна капсула містить 200 мг мебеверину гідрохлориду. Згідно з інструкцією мебеверин (Спарк®) призначається дорослим і дітям від 10 років по 1 капсулі два рази на добу. Препарат не має системної дії. Застосування мебеверину (Спарк®) патогенетично обґрунтовано для лікування захворювань, що перебігають з абдомінальним больовим синдромом у дорослих і дітей старше 10 років.