ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ: ДОКТРИНАЛЬНИЙ ПОГЛЯД

Abstract

Стаття присвячена питанням цивільно-правової відповідальності за законодавством України. Наголошено, що традиційно проблематика відповідальності держави становила інтерес публічних галузей права, таких як конституційне, адміністративне, екологічне. В умовах сьогодення, коли перед державою Україна чи не кожного дня постають нові геополітичні виклики, сутність підходів до оцінки ролі та значення цивільно-правової відповідальності держави змінюється. Держава як особливий публічно-правовий суб’єкт бере участь у виникненні, зміні та припиненні правовідносин, у тому числі й відносин цивільної відповідальності. На сьогодні залишається невирішеною низка питань щодо підстав та умов цивільно-правової відповідальності держави, особливостей суб’єктного складу в цивільному правопорушенні, та найголовніше, - самого доктринального визначення категорії «цивільно-правова відповідальність держави». Досліджено окремі аспекти еволюції цивільно-правового регулювання відносин з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади. Зазначено, що інститут відшкодування завданої особі шкоди був правовою необхідністю з початку зародження вчення про правовідносини. Проте, найбільшого розвитку інститут цивільно-правової відповідальності досяг саме за часів римського права.
 Основи розуміння та формування цивільно-правової відповідальності держави були закладені за часів римського права. Сьогодні питання цивільно-правової відповідальності держави не втрачає своєї актуальності серед сучасних дослідників, оскільки стрімкі зміни суспільного устрою кидають все нові виклики для підстав цивільно-правової відповідальності, умов і механізмів відшкодування державою завданої шкоди юридичним чи фізичним особам. Сформульоване визначення цивільно-правової відповідальності держави - як безумовного обов’язку держави в особі відповідальних органів державної влади або юридичних осіб публічного права здійснити справедливе відшкодування (компенсувати) заподіяну потерпілій особі матеріальну та (або) моральну шкоду викликану організаційно-управлінськими, військово-політичними, організаційно-правовими рішеннями, діями та заходами органів державної влади, їх посадових осіб, службовцями та у інших випадках визначених законодавством.