Энтеровірусний менінгіт: особливості перебігу та діагностики на сучасному етапі

Abstract

Ентеровірусні менінгіти посiдають провідне місце в етіологічній структурі менінгітів. У роботі наведено аналіз 44 історій хвороби дітей з ентеровірусним менінгітом. Виявлено наступні особливості: серозні менінгіти ентеровірусної етіології характеризуються легким або середньотяжким перебiгом; зберігається характерна для ентеровірусної інфекції літньо-осіння сезонність. Рiвень С-реактивного бiлка є надійним рутинним критерієм у вирішенні питання про емпіричне застосування антибіотиків при ентеровірусному менінгіті. Надійним і вірогiдним способом верифікації етіологічного діагнозу ентеровірусного менінгіту є визначення РНК вірусу в лікворі (полімеразна ланцюгова реакція). У частки дітей виявлені зміни на електрокардіограмі, що дозволило запідозрити міокардит. У зв’язку з цим доцільно включити кардіообстеження (визначення МВ-фракції креатинфосфокінази, ультразвукове дослідження серця, електрокардіографія) в обов’язковий перелік досліджень при встановленні діагнозу ентеровірусної інфекції, у тому числі при ентеровірусному менінгіті. Ентеровірусний менінгіт у дітей перебігав у легкій або середньотяжкій формі без летальних кiнцiв і залишкових явищ, iз повним клінічним одужанням. Лікування обмежувалося нетривалою патогенетичною інфузійною терапією.