Abstract
У лекції розглядаються питання про роль тіазидних і тіазидоподібних діуретиків, зокрема хлорталідону, у сучасному лікуванні артеріальної гіпертензії (АГ). Наведено сучасні уявлення про механізм дії тіазидних діуретиків і хлорталідону. Обговорені відмінності в ступені антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду й хлорталідону. Проаналізовані результати великих рандомізованих досліджень SHEP, MRFIT, ALLHAT, у яких терапія хлорталідоном достовірно знижувала ризик розвитку серцево-судинних і судинно-мозкових ускладнень АГ. Розглянуто вплив тіазидних діуретиків на обмін глюкози й вплив порушень вуглеводного обміну при лікуванні хлорталідоном на ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. Також у лекції обговорено вплив терапії хлорталідоном на функцію нирок, можливості його застосування при хронічній хворобі нирок. Наведені дані щодо запобігання розвитку резистентної АГ і хронічної серцевої недостатності при тривалій терапії АГ за допомогою хлорталідону. Також проаналізовано частоту й строки розвитку побічних ефектів терапії АГ тіазидоподібними діуретиками.
Highlights
Що ці результати не дають жодних підстав для зміни рекомендації включати тіазидоподібний діуретик у правильній дозі у початкову антигіпертензивну терапію для більшості хворих на артеріальної гіпертензії (АГ), у тому числі із супутньою ішемічної хвороби серця (ІХС) [30]
Бета-адреноблокатори розглядати на будь-якому етапі за наявності показань для їх застосування: ІХС, хронічної серцевої недостатності (ХСН), після інфаркт міокарда (ІМ), фібриляція передсердь, молоді жінки, які вагітні або планують вагітність
The role of diuretics in the treatment of hypertension: a focus on chlorthalidone (lecture)
Summary
4. Отже, тіазидні й тіазидоподібні діуретики на даний момент мають найбільш вагомі докази щодо їх ефективності в лікуванні АГ — досягнення цільового рівня АТ і запобігання розвитку серцево-судинних і судинно-мозкових ускладнень. Хлорталідон, на відміну від чистих тіазидів, має додаткові механізми дії, які можуть збільшувати його ефективність як щодо контролю АТ, так і для запобігання серцевосудинним ускладненням. То метааналіз клінічних досліджень показав, що внаслідок терапії діуретиками в низьких (від 12,5 до 25 мг/добу хлорталідону або гідрохлоротіазиду) і високих дозах (50 мг/добу або більше) ступені зниження АТ були подібними, і ці дози мали еквівалентну користь щодо зменшення інсульту, застійної серцевої недостатності, серцево-судинної захворюваності й загальної смертності, але лише терапія низькими дозами діуретиків достовірно знижувала частоту коронарних ускладнень [15]. На поточний момент домінує концепція оптимальної дози тіазидних і тіазидоподібних діуретиків, що рекомендує застосовувати низькі клінічно ефективні дози
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
