Abstract

The article shows that the elimination of the metaphysical concepts of "essence", "nature", "transcendental" makes it impossible for a person to set apart the poles of "being" and "due". And therefore it makes impossible the ethics itself. The metaphysical apriorism can justify the latter. The approaches of positivism and historicism in the moral sciences both destroy the tradition of natural law, undermines the theoretical foundation of democracy and European universalism. It is noted that the basis for the disclosure of the essence of human is participation in the otherworldly realm (G. Hegel). In the experience of the latter, the transcendence of the daily mode of being, the rise of natural existence to the level of "supernatural" occurs. The otherworldly comes in two versions: the strong version of the non-world is the sacred mystery of the divine, and the weak one is the romanticized space of a fairy tale. The fairy serves as a substitute for the sacred in the post-enlightenment era and performs therapeutic and preventive functions in the treatment of the moral diseases of our time – cynical mind, individualism, relativism, cult of consumption. It is noted that the absence of the otherworldly as a meta-value in the cultural space of a modern secular person leads to the fall of the natural (essentially human) mode of existence to an unnatural level, in a state of dehumanization.

Highlights

  • Відповідно, якщо хвороба не розпізнається і не тематизується як хвороба, ніхто не переймається її лікуванням чи профілактикою

  • Якщо сутність не розглядається як сутність чи взагалі усувається з філософського дискурсу як нібито "порожнє поняття"

  • Що відбувається у внутрішньому світі людини, не лише осяяне світлом надіндивідуального надприродного буття Бога і не лише їм уможливлюється, але й рухається у його горизонті

Read more

Summary

ТЕОРЕТИЧНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ

У статті показано, що усунення метафізичних понять "сутність", "природа", "трансцендентне" унеможливлює розведення в моральному бутті людини полюсів "сущого" і "належного", а відтак унеможливлює й саму етику. Відзначається, що відсутність не-світового як метацінності в культурному горизонті сучасної секулярної людини неминуче призводить до розлюднення, себто падіння природного (посутнісно людського) модусу екзистенції на рівень протиприродного. Можна сказати й більш радикально: цинічний розум, позбавлений вертикального трансцендентного виміру, уводить від норми людського в його патологію, в режим неавтентичного модусу екзистенції. Якщо границі між нормальним і патологічним (природним і протиприродним) не просто розмиті, але взагалі відсутні на рівні теоретичної постановки проблеми, то моральна хвороба як порушення норми дедалі більше прогресує. З нашої точки зору, "не-світове" є трансцендентальним фоном (тлом) ціннісносмислового існування людини, тим абсолютним горизонтом належного, в напрямку якого може повноцінно і автентично розгортатися людська сутність. Самі по собі фізичний світ і біологічне життя людини є ціннісно нейтральними, і лише містичне "невимовне" (Вітгенштайн) по той бік світу надає їм смислу і моральної цінності. Етика і естетика єдині" (фрагмент 6.42.1) [3], ‒ закономірно підсумовує Вітгенштайн

Українські культурологічні студії
Метафізичні основи демократії
Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call