Польський національний рух у Галичині під час Першої світової війни

Abstract

Метою статті є дослідження розвитку польського національного руху в Галичині під час Першої світової війни. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, проблемно-хронологічний, історико-системний. Наукова новизна: вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено ґенезу польської національної ідеї в Галичині в 1914–1918 рр. та діяльність місцевих польських політиків задля її реалізації. Висновки: Завдяки ліберальному політичному режиму Австро-Угорщини польський національний рух Галичини наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. досяг значних результатів. Тому польська політична еліта бачила (у початку І світової війни) шанс для звільнення від Російської імперії польських земель та відновлення своєї національної держави. На думку більшості представників польського національного руху, досягнення цієї мети мало базуватись на підтримці та тісному союзі з Габсбурзькою монархією. Унаслідок усі польські партії Галичини та їхні представники у Віденському парламенті урочисто стали на сторону Австрії та Четверного союзу у світовому конфлікті. На першому етапі світової війни польське суспільство краю з ентузіазмом підтримувало Австро-Угорщину та допомагало формувати національні підрозділи у складі австрійської армії – польські легіони. Ситуація зазнала кардинальної зміни після підписання Четверним союзом договору з Українською народною республікою. Таємний додаток до цього документу передбачав поділ Галичини за національною ознакою. Це підірвало довір’я польського політикуму та суспільства до Відня. Крім цього, американський президент В. Вільсон у січні 1918 р. у своїх «14 тезах» гарантував відновлення польської держави з виходом до моря. Зі вступом у війну США на стороні Антанти Четверний союз практично втратив шанси на мілітарну перемогу. Тому наприкінці 1918 р. польська політична еліта Галичини усвідомила потребу об’єднання задля відбудови Польської держави в кордонах 1772 р. без підтримки Четверного союзу.