Ампутації нижніх кінцівок унаслідок сучасних бойових дій (клініко-анатомічний аспект)

Abstract

Актуальність. У статті проведено аналіз клініко-анатомічного аспекту ампутацій нижніх кінцівок у постраждалих унаслідок антитерористичної операції на Сході України. Аналіз даних проводився відповідно до вимог та критеріїв доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій. Обсяг та характер дослідження дозволяють стверджувати, що воно має когортний характер із рівнем доказовості ІІb Oxford. Мета дослідження: визначити обсяг та потребу в ампутаціях при сучасних бойових пошкодженнях нижніх кінцівок на підставі ризик-орієнтованого підходу. Матеріали та методи. Для виконання завдання даного дослідження нами було проведено науковий аналіз 664 постраждалих із бойовими пошкодженнями нижніх кінцівок різного генезу методом випадкових чисел та безповоротної рандомізації. Результати. За нашими даними, найбільш частими є ампутації нижніх кінцівок на рівні стопи — 6,66 % випадків, на другому ранговому місці ампутація на рівні гомілки — 6,44 %, на третьому — на рівні стегна (1,09 %). Висновки. Найбільш часто пошкодження нижніх кінцівок відбувається в дистальних відділах нижніх кінцівок — 55,57 % випадків, при цьому найбільш часто ушкоджується гомілка — 39,25 %. Потреба в ампутації становить 6,48 % від масиву поранених із пошкодженням нижніх кінцівок, коливаючись від 5,76 % (стегно) до 6,66 % (стопа), тобто простежується тенденція до збільшення рівня ампутації кінцівок від дистального до проксимального відділу. Результативний ризик ампутації при пораненні нижньої кінцівки є відносно мінімальним за якісною характеристикою та становить 0,6–0,7 %. У більшості випадків пошкодження нижніх кінцівок є правобічним (51,13 %), монолатеральним (84,96 %), коефіцієнт поєднання (множинності) пошкоджень становить 1,06, (стегна — 1,08, гомілки — 1,06, стопи — 1,04). Вищевикладена клініко-анатомічна характеристика вказує на необхідність формування специфічної лікувально-діагностичної тактики надання медичної допомоги постраждалим.