ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Abstract

Зазначено, що в умовах зростання конкурентної боротьби на фінансових ринках особливої актуальності набувають питання впровадження принципів соціального інвестування у діяльність банківських установ. Зазначено, що у 2007—2018 рр. вітчизняні банки мали різний ступень інформаційної відкритості стосовно здійснюваної ними політики корпоративної соціальної відповідальності. Виявлено, що загальною тенденцією останніх років є зростання індексу прозорості банків щодо політики соціальної відповідальності, проте його середній рівень є нижчим, аніж рівень, який мають агропідприємства, компанії енергетики та металургії. Акцентовано увагу на існуванні прямого взаємозв’язку між інформаційною прозорістю банків та їхньою надійністю. Констатовано на основі аналізу нефінансової звітності вітчизняних банківських установ, що в теперішній час відбувається заміна традиційних соціальних програм на волонтерську допомогу з боку співробітників банків, а також переорієнтація з іміджевого аспекту соціального інвестування на стратегічний. Наголошено, що інтеграція політики соціального інвестування в загальну стратегію розвитку банків зумовлює необхідність визначення кількісного впливу соціальних інвестицій на ефективність банківського бізнесу. Визначено обмеженість внутрішніх соціальних інвестицій (інвестиції у навчання персоналу) і несистемний характер зовнішніх соціальних інвестицій (благодійництва) вітчизняних банків. Обґрунтовано на основі результатів кореляційного аналізу щільність і характер зв’язку між зростанням ефективності соціального інвестування, розміром витрат на маркетинг і результативністю банківської діяльності відповідно. Запропоновано поширення зарубіжного досвіду соціального інвестування банків, зокрема, використання таких сучасних інноваційних технологій партнерства банків із зацікавленими сторонами, як грант-мейкінг і паблік рілейшнз.