ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню формам взаємодії слідчого з оперативними підрозділами у кримінальному процесі. Аналіз практики кримінально-процесуальної діяльності цих органів свідчить про наявність суттєвих проблем та неурегульованостей. У цьому зв’язку постає важливе у практичному плані завдання підвищення ефективності функціонування інституту кримінально-процесуальної діяльності в органах Державної прикордонної служби України та її криміналістичного забезпечення, як невід’ємної її частини, та вимагає від осіб, що її здійснюють, високих професійних якостей та юридичних знань у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, психології тощо.
 До непроцесуальних (організаційний) форм взаємодії слідчого й оперативного підрозділу відносяться: погоджене планування слідчих, оперативно-розшукових і розшукових заходів; обмін інформацією, що надходить за повідомленнями про вчинені злочини і злочини, що готуються, а також з інших питань слідчої й оперативно-розшукової діяльності; координація слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; консультації; спільний аналіз причин та умов, що сприяють вчиненню кримінального правопорушення.
 Як правило, слідчий вдається до взаємодії з оперативними підрозділами ДПСУ в таких випадках: для застосування оперативно-розшукових можливостей оперативного підрозділу під час розслідування кримінального провадження, що знаходиться в провадженні слідчого; для використання в інтересах слідства результатів оперативно-розшукової діяльності; якщо оперативний підрозділ направив матеріали оперативно-розшукової діяльності, в яких містяться ознаки кримінального правопорушення, до органу розслідування тощо.
 Вибір конкретних форм взаємодії зумовлюється особливостями слідчої ситуації, яка склалася під час кримінального провадження, а отже залежить від слідчого і реалізується з його ініціативи і під його контролем.