Вивчення йодної забезпеченості школярів м. Києва та шляхи корекції виявлених порушень

Abstract

Актуальність. Нестача йоду в довкіллі є однією з актуальних медико-соціальних проблем у багатьох країнах світу. Дефіцит йоду є важливим чинником ризику відставання у фізичному розвитку, зниження пам’яті, здатності до аналізу та абстрактного мислення. Традиційно в Україні проблема йодної недостатності була актуальною в західних регіонах, але дослідження останніх років свідчать про існування помірного йододефициту на всій території. Метою нашого дослідження була оцінка стану йодного забезпечення школярів молодших класів м. Києва. Матеріали та методи. Проведено обстеження 52 дітей віком 6–12 років, яке передбачало анкетування родини з питань поінформованості щодо наслідків йодного дефіциту та частоти вживання продуктів харчування, що містять йод, об’єктивне та ультразвукове дослідження щитоподібної залози, визначення йодурії у разових порціях сечі. Результати. Йодна недостатність виявлена у 87 % школярів, переважно легкого ступеня. Дифузний зоб 1-го ступеня діагностований у 23 % обстежених. З метою корекції йододефіциту використовувався продукт нового покоління — йодис-концентрат у вигляді водного розчину. Висновки. Дослідження йодної забезпеченості школярів віком 6–12 років м. Києва показало наявність йододефіциту легкого та середнього ступеня у 87 % дітей (відповідно у 68 та 19 %). У 12 (23 %) дітей діагностовано збільшення об’єму щитоподібної залози за нормальної ехогенності та однорідної ехоструктури. Недостатня забезпеченість йодом зумовлена нераціональним харчуванням, відсутністю масової, групової та індивідуальної йодної профілактики, низькою санітарно-гігієнічною культурою населення. Школярам із йододефіцитом призначалась індивідуальна дотація йоду у вигляді водного розчину йодис-концентрату протягом 12 місяців, що дозволило суттєво покращити стан йодного забезпечення дітей, нормалізувати рівень йодурії. Раннє виявлення йодного дефіциту та його корекція є перспективним напрямком сучасної педіатрії щодо профілактики захворювань щитоподібної залози та зниження ризиків реалізації інфекційно-респіраторної, алергічної та метаболічної патології.