Фізична терапія та ерготерапія для осіб похилого віку із хворобою Альцгеймера

Abstract

Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).