Abstract

Стаття присвячена розгляду особливостей формування об’єктно-предметної сфери державного управління медіацією в Україні. Розглянута модель медіації, а, також, підходи до побудови структури медіації та медіаційних процесів. Проаналізовано методологічні засади регулювання медіації та їх реалізацію у сьогоденні. Визначено сфери застосування медіації у державному управління. Змодельована модель медіації. Доведено, що медіація це процес спільного врегулювання та вирішення конфліктів. Її головними складовими є певні тенденції запровадження медіації у світі, відповідні їм закономірності й, пов’язані з ними, принципи. Запровадження медіації відповідно до вимог, що випливають із розроблених закономірностей і принципів, цілком залежить від конфліктуючих сторін.
 Обгрунтовано, що запровадження медіації визначається розвитком її інституту. Але головним фактором, що впливає на запровадження медіації, є державно-правова система, яка віддзеркалює всі явища, що відбуваються у державі та за її межами.
 Визначено, що медіація є одним із методів вирішення спорів. Тому в системі державного управління її потрібно розвивати й успішно застосовувати для досягнення мирного регулювання спорів.
 Доведено, що всі питання, які стосуються медіації під час судового провадження, мають бути врегульовані у процесуальних кодексах в такий самий спосіб, як це зроблено щодо мирової угоди та процедури врегулювання спору за участю судді, тобто в окремих статтях, розділах кодексів тощо. В іншому випадку, зазначене питання не буде врегульовано системно і в повній мірі, а, отже, не буде дотримано принципу верховенства права та його елементу принципу правової визначеності, що передбачені статтею 8 Конституції України.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call