САКРАЛЬНІ НОМІНАЦІЇ В ТЕКСТАХ ПРО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ УКРАЇНИ: КОМПАРАТИВНИЙ ПІДХІД

Liliya Bachun

doi:10.17721/apultp.2021.42.140-162

Abstract

The article describes the main provisions of the theolinguistic science, its defining criteria and objects of further research. Theoretical bases of the concept of religious discourse and its connection with ethnocentrism of the analyzed material have been stated. A comparative analysis of the peculiarities of the semantic-associative motivation for use of sacred-type coreferents in the twelve texts of works about the national liberation movement of Ukraine with their functioning in the text of the Bible have been conducted. Categorically analyzed names of the sacred coreferents have been divided according to the eschatological-ontological connotative directions, designations of religious things of use and the names of passional sacral type. Nine names of biblical anthroponyms have been singled out in the analyzed twelve texts of works about the national liberation movement of Ukraine, which determine the objectification of the sacred conceptosphere. The variable component of the biblical anthroponyms functioning (St. Peter, Joseph of Arimathea and John the Baptist) in the analyzed texts of works about the national liberation movement of Ukraine and their various translations of the Bible have been clarified. The functional and stylistic features of the writers' usage of Old Testament and New Testament precedent biblical names and their common and distinctive features of functioning in the texts of various translations of the Bible have been highlighted. The category of the sacred onyms′ functionality has been realized through the words′ connotative-associative layers (Jeremiah and lexical units of weeping, sobbing; King David ‒ psalms), comparison (Moses ‒ Ivan Franko), the characteristics of activities (betrayal of Judas) and identification of Adam with the Fall, and Christ with eternal life.

Highlights

Information about author: Bachun Liliya Ihorivna – PhD student of the Department of General Linguistics and Slavic Languages; Faculty of Philology and Journalism, Ternopil V
Окрім асоціативно вмотивованих загальних назв, що в контексті дослідження сакральної лексики стають означальною периферією для неї, важливою ланкою для окреслення всіх рівнів концептосфери "Бог" є визначення прецедентних біблійних антропонімів, що позначають назви святих Нового Завіту та назви старозавітних праотців, царів чи пророків, що функціонують у текстах творів про національно-визвольний рух першої половини XX століття
Мотиви старозавітної історії про Адама і Єву стають передумовами для використання цих біблійних антропонімів у текстах про національно-визвольний рух, одночасно семантично відносячи категорію гріхопадіння з номеном Адам, а спасіння і життя вічне об'єктивуючи в Христі

Summary

Introduction

Федорів); до того ж, небо номінується у Святому Письмі як престол Божий: "А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий (Мт 5:34); місто Єрусалим як місце багатьох подій, пов'язаних із життям та смертю Ісуса Христа, у Книзі пророка Єремія зазначається як Господній престол: "Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого" (Єр 3:17); хрест як спосіб розп'яття та закінчення земного життя Ісуса Христа в текстах художніх творів власне і має негативну конотативність, пов'язану зі смертю: "Батюшка, який ніс золотого хреста, поклав його на плече, ніби збирався йти на Голгофу" Окрім асоціативно вмотивованих загальних назв, що в контексті дослідження сакральної лексики стають означальною периферією для неї, важливою ланкою для окреслення всіх рівнів концептосфери "Бог" є визначення прецедентних біблійних антропонімів, що позначають назви святих Нового Завіту та назви старозавітних праотців, царів чи пророків, що функціонують у текстах творів про національно-визвольний рух першої половини XX століття.

Results

Conclusion