Особливості діагностики й лікування дітей з езофагітом на фоні харчової алергії

Abstract

Нами обстежено 40 дітей віком 6–18 років, у яких можна було запідозрити езофагіт. Усім дітям проводили ендоскопічну фіброезофагогастродуоденоскопію, під час якої брали біопсійний матеріал із стравоходу для подальшої верифікації діагнозу. Діти були розподілені на 2 групи: основна група — 20 дітей з діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у яких на момент огляду або в анамнезі були прояви харчової алергії, і їм призначали стандартну протирефлюксну терапію та елімінаційну або гіпоалергенну дієту, левоцетиризин, пробіотичні бактерії Lactobacillus reuteri; контрольна група — 20 дітей з діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, які отримували стандартну протирефлюксну терапію. Курс лікування тривав місяць, після чого проводилась повторна ендоскопія з біопсією слизової оболонки стравоходу для визначення ефективності проведеного лікування. Після проведеного лікування ми отримали однонаправлені зміни клінічних, ендоскопічних та морфологічних показників в обох групах, проте в основній групі вони були більш виражені. Множинні білуваті нальоти, виявлені при первинній ендоскопії, повністю регресували в 75 % дітей основної та 50 % дітей контрольної групи, у 25 та 50 % дітей відповідно — частково. Тому при підозрі на алергічний компонент при езофагіті діагностичний алгоритм повинен бути розширений з обов’язковим включенням алергодіагностики.