Докторська підготовка у вітчизняній вищій школі: досвід та перспективи європейського виміру

Abstract

Мета: Розгортання докторської підготовки в Україні згідно з європейськими стандартами є об’єктивною умовою повноцінної інтеграції нашої держави до єдиного освітньо-наукового простору. З метою забезпечення результативності цього процесу актуалізується необхідність досліджень європейського досвіду та перших здобутків і труднощів у вітчизняній вищій школі, визначальних чинників, зокрема, стану та перспектив розвитку правового поля реалізації нової моделі. Методи: Для досягнення мети дослідження були використані загально- та конкретно-наукові (спеціальні) методи. Використання методів першої групи дало можливість окреслити тенденції трансформації докторської підготовки в країнах Європи та в Україні. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано особливості розвитку нормативно-правового поля докторської підготовки у вітчизняній вищій школі та визначено напрями його удосконалення. Результати: Визначено особливості розбудови докторської підготовки в європейському освітньому просторі та перспективи її запровадження у вітчизняній вищій освіті. Аргументовано сформованість правового поля докторської підготовки в України та окреслено шляхи його удосконалення. На прикладі Національного авіаційного університету, як одного з провідних науково-дослідницьких університетів, узагальнено перший досвід розгортання європейської моделі підготовки наукових кадрів. Обговорення: Однією з провідних тенденцій удосконалення докторської підготовки стає питання забезпечення якості виконання освітньо-наукових програм доктора філософії, посилення автономності та відповідальності аспірантів та наукових керівників, підвищення академічної та географічної мобільності науковців, збільшення фінансування наукових досліджень та підвищення їх інноваційності. У проекції цього питання на вітчизняну університетську освіту потребує дослідження проблема методології докторської підготовки, спрямованої на особистість молодого науковця як провідного суб’єкта створення нового знання, імплементації та розвитку нормативно-правового забезпечення цього процесу.