МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЧАСУ ТА ПРОСТОРУ В ОПОВІДАННІ «ГУСЕНЯТКО» М. ВІНГРАНОВСЬКОГО

Abstract

Простір і час належать до фундаментальних понять культури та мислення, які знаходять відбиття в художньому дискурсі. Мета статті – дослідити особливості художнього простору й часу та мовні засоби їхнього вираження в мові малої прози М. Вінграновського (на матеріалі оповідання ≪Гусенятко≫). Як показує дослідження, М. Вінграновський переважно вдається до відтворення циклічності часу. Образи пір року і частин доби є найбільш частотними. У творі ширше представлений горизонтальний простір, відповідно й лексика виражає земні реалії. Вертикальний та горизонтальний простір взаємодіють і становлять цілісний світ у художньому дискурсі.