Особливості ендокринного статусу в дітей з ожирінням та поліморфізмами гена лактази

Abstract

Актуальність. Ожиріння — це дисбаланс імуноцитокінової та нейроендокринної регуляції енергетичного обміну з надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі, пов’язаний з формуванням хронічної прозапальної імунної відповіді, асоційованої з генотипом С/С 13910 гена лактази. Мета дослідження: визначити особливості тиреоїдного, статевого гормонального статусу, жирового обміну та формування лептинорезистентності в дітей з ожирінням та поліморфізмами (SNP) гена лактази (LCT). Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження згідно з діючим протоколом зі спеціальності «дитяча ендокринологія» 76 дітей віком 6–18 років з ожирінням та SNP LCT. Першу групу (n = 36) становили діти з генотипом С/С 13910, що асоціюється з лактазною недостатністю дорослого типу. До другої групи (n = 40) увійшли фенотипово схожі діти з генотипами С/Т та Т/Т 13910, що асоціюються з лактазною персистенцією. Визначення порушень жирового обміну проводили методом біоімпедансометрії на електронних вагах Tefal Bodysignal (Франція). Дослідження ендокринного статусу виконували за допомогою імунохімічного методу тестування з електрохемілюмінісцентною детекцією (ECLIA), генотипування гену лактази — за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Результати. У дітей з генотипом С/С 13910 виявляються статистично значимі відмінності в ендокринному статусі, пов’язані з підвищенням інсулінорезистентності у хлопчиків до 6,79 ± 1,12 за індексом НОМА проти 3,29 ± 0,99 у хлопчиків з генотипами С/Т та Т/Т 13910 при р = 0,028. У дівчаток з генотипом С/С 13910 відмічається відносне, в межах фізіологічної норми, зниження вільного естрадіолу до 40,10 ± 0,05 пг/мл порівняно з рівнем у дівчаток з генотипами С/Т та Т/Т 13910 — 75,61 ± 4,6 пг/мл при р < 0,01, з одночасним патологічним підвищенням в 3,5 раза дегідроепіандростерону сульфату у віці 15–18 років до 594,50 ± 8,81 мкг/дл відносно рівня у дівчаток з генотипами С/Т та Т/Т 13910 — 167,06 ± 12,80 мкг/дл при р < 0,01. Для дівчаток з генотипом С/С 13910 характерне статистично значиме (р < 0,05) підвищення рівня лептину до 47,84 ± 4,40 нг/мл порівняно з дівчатками з генотипами С/Т та Т/Т 13910 — 32,54 ± 4,30 нг/мл. Порушення жирового обміну асоціюються з більш високим рівнем жирової маси тіла (ЖМТ) у хлопчиків та дівчат з генотипом С/С 13910 відносно дітей з генотипами С/Т та Т/Т 13910, а саме: у хлопчиків з генотипом С/С 13910 середній рівень ЖМТ становив 35,46 ± 2,52 %, тоді як у хлопчиків з генотипами С/Т та Т/Т 13910 — 25,04 ± 2,14 %. У дівчаток з генотипом С/С 13910 середній рівень ЖМТ становив 38,19 ± 2,25 %, тоді як у дівчат з генотипами С/T та Т/Т 13910 середній рівень ЖМТ — 28,99 ± 0,76 % при р < 0,001. Висновки. Фактором ризику ожиріння в дітей є генотип С/С 13910 гена лактази, що асоціюється з лактазною недостатністю дорослого типу. Хлопчики 6–18 років, хворі на ожиріння, носії даного генотипу, мають в 1,5 раза вищий ризик формування інсулінорезистентності. Дівчата 15–18 років з генотипом С/С 13910, хворі на ожиріння, мають в 1,5 раза вищий ризик виникнення лептинорезистентності та в 3,5 раза вищий ризик інвертованого перебігу пубертатного періоду за рахунок гіперандрогенії надниркового генезу.