Соціально-побутові умови та продовольче забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20-х рр. ХХ століття

Abstract

У статті розглянуто один із актуальних напрямів в історичних студіях щодо  особливостей соціально-побутових умов та продовольчого забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20–30-х рр. ХХ століття. Мета роботи полягає у висвітленні діяльності російських центральних та місцевих органів влади з покращення соціально-побутового, матеріального та житлового забезпечення наукових та педагогічних працівників, зокрема створення та діяльність  ПетроКУБУ та ЦеКУБУ. Методологія дослідження включає принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, а також методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-порівняльний, історико-типологічний. Висновки. Характеризуючи становище вчених у 20-х рр. ХХ ст., необхідно зазначити, що наукова інтелігенція, як і загалом радянське післяреволюційне суспільство, знаходились у складній суспільно-політичній та економічній ситуації.  Наукова інтелігенція належала до тих верств суспільства, які особливо гостро відчули погіршення якості життя. Закриття низки вищих навчальних закладів і факультетів, затримки з виплатою заробітних плат, що і без того знецінювалися через розгул інфляції, позбавляли науковців стабільного доходу. Цей важкий у побутовому плані період співпав у часі з болісною трансформацією соціальної структури населення країни, що зачепило і наукову інтелігенцію. Матеріальне становище вчених було досить хитким, характеризувалося відсутністю житла, низьким рівнем заробітної плати, відсутністю умов для проведення науково-дослідної роботи, завантаженістю партійно-політичною роботою. Змінилося й ставлення до вчених та їх ролі в житті суспільства, побутувала думка про неприпустимість керівної ролі інтелігенції в будь-якій галузі народного господарства та культури, зведення становища представників інтелігенції до рядових виконавців. До того ж радянське керівництво розуміло, що науковий потенціал країни потрібно зберегти для будівництва соціалістичного суспільства. Тому одним із головних був пошук можливостей порятунку вчених від вимирання і надзвичайного виснаження. Влада починає вибудовувати співпрацю з інтелектуальною системою, залучаючи її на свою сторону, створюючи для неї сприятливі умови для життя та роботи.