Особливості формування комплексу наземних лісових горючих матеріалів у соснових лісах Київського Полісся

Abstract

Лісові насадження зазнають наростаючого впливу негативних чинників, спричинених глобальними змінами клімату та надмірним антропогенним навантаженням. Це призводить до збільшення частоти виникнення лісових пожеж. Особливо це стосується соснових лісів, де трапляється понад 70 % лісових пожеж. Інтенсивність і перебіг лісових пожеж значною мірою залежать від кількісного складу лісових горючих матеріалів (ЛГМ) та їхньої здатності до загоряння, умов погоди, і таксаційних та лісівничих характеристик насадження. Запаси ЛГМ визначали методами повного відбору їх на тимчасових пробних площах і визначення їхньої маси з облікових майданчиків. Проаналізовано особливості накопичення запасів ЛГМ у чистих соснових насадженнях залежно від типу лісорослинних умов (ТЛУ) і віку сосняків. Виявлено тенденції до збільшення запасів ЛГМ із віком насаджень. Встановлено зміну з віком у соснових деревостанах не тільки кількісних показників лісової підстилки, а і її якісних характеристик, зокрема співвідношення поміж шарами мінералізації лісової підстилки та змінами її товщини. У чистих соснових насадженнях 45-річного віку в умовах свіжого сугруду участь фракцій 1 – hr, 10 – hr, 100 – hr є на 5–6 % більшою порівняно з 30-річними сосняками, що свідчить про інтенсивніший відпад деревної ламані у цьому віці. Водночас, у свіжому суборі фракція 1 – hr є більшою на 3–5 % у 90-річному віці, фракція 100 – hr має більші запаси у 75-річному віці і становить понад 17 % від загального запасу ЛГМ. За умов недостатнього висихання нижніх шарів підстилки, які є значно вологішими порівняно з верхніми, вони не вигоряють цілком і під час пожежі виконують функцію термоізоляційного буфера, перешкоджаючи пошкодженню кореневих лап і коренів деревних рослин, розташованих у верхніх шарах ґрунту.