Інтенсивна терапія новонароджених: удосконалення підходів корекції ренальних порушень за умови перинатальної патології

Abstract

Актуальність. З урахуванням важливої ролі сечовидільної системи в забезпеченні стабільності гомеостазу цілого організму та високої частоти ренальної дисфункції в доношених новонароджених дітей із патологічним перебігом постнатальної адаптації лікувальна тактика пацієнтів неонатальних відділень інтенсивної терапії вимагає системного підходу та спрямована на протекцію життєво важливих функцій, у тому числі на запобігання тяжким нирковим пошкодженням та їх віддаленим наслідкам. Мета дослідження: удосконалити комплекс інтенсивної терапії новонароджених із тяжкими формами перинатальної патології за наявності порушень функціонального стану сечовидільної системи. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 100 доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією тяжкого ступеня, з яких 60 дітям було призначено удосконалений терапевтичний комплекс (основна група), 40 дітей отримували загальноприйняту терапію (група порівняння). Новонародженим основної групи разом із традиційними заходами стабілізації гомеостазу було призначено препарат групи метилксантинів, діючою речовиною якого є теофілін, для запобігання аденозиніндукованій ренальній вазоконстрикції та препарат комплексної антигіпоксичної й антиоксидантної дії Цитофлавін. Результати. Застосування удосконаленого комплексу лікування порівняно з традиційною терапією надало змогу суттєво покращити якість функціонування сечовидільної системи при тяжких формах перинатальної патології, зокрема зменшити частоту випадків формування гострого пошкодження нирок. При лікуванні новонароджених відмічалися зростання погодинного діурезу, зменшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення швидкості клубочкової фільтрації, покращання основних допплерометричних показників ренального кровотоку та стабілізація балансу маси тіла. Стимуляція антиоксидантного ефекту захисту організму підтверджувалася суттєвим зменшенням рівня малонового альдегіду в еритроцитах та окисної модифікації білків у плазмі крові, збільшенням активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах, глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази в плазмі крові. Висновки. Результати проведеного дослідження засвідчили доцільність використання призначеного комплексу лікування разом із традиційними терапевтичними заходами, що підтверджується нормалізацією становлення ренальних функцій за умови перинатальної гіпоксії та зменшенням тяжкості перебігу нозологічної патології в новонароджених дітей у ранньому неонатальному періоді.