Діагностична роль остеосцинтиграфії у хворих на ревматоїдний артрит при ендопротезуванні кульшових суглобів

Abstract

Актуальність. Ревматоїдний артрит є одним з найбільш поширених хронічних запальних захворювань суглобів. Поширеність захворювання серед дорослого населення у різних країнах світу становить від 0,6 до 5 %. Хворіють частіше люди працездатного віку. Пік захворювання припадає на 40–50 років, при цьому жінки хворіють у 2–4 рази частіше, ніж чоловіки. Захворюваність на ревматоїдний артрит у жінок збільшується після 30 років, досягаючи найбільших показників у 45–75 років. Мета: визначити діагностичну роль остеосцинтиграфії у хворих на ревматоїдний артрит при ендопротезуванні кульшових суглобів. Матеріали і методи. Остеосцинтиграфію проводили на томографічній сцинтиляційній однодетектерній гамма-камері «Тамара-301 Т» після внутрішньовенного введення 99m-Tc-пірофосфату активністю 550–770 МБк. Результати. Усіх хворих розподілили на три діагностичні групи. До першої групи було включено 34 (45 %) пацієнтів, у яких відсоток накопичення радіофармпрепарату в проекції ураженого суглоба дорівнював +10–80 %, до другої — 27 (36 %) хворих, у яких відсоток накопичення індикатору в проекції ураженого суглобового комплексу становив +81–150 %, третя група нараховувала 13 (19 %) пацієнтів із накопиченням індикатору в проекції ураженого суглобового комплексу більше ніж +150 %. Через 1 рік після ендопротезування ураженого кульшового суглоба у хворих першої діагностичної групи післяопераційних ускладнень не зафіксовано. У 3 (11 %) пацієнтів другої діагностичної групи та 19 (30 %) пацієнтів третьої діагностичної групи через рік після ендопротезування розвинулось імплант-асоційоване інфекційне ускладнення. ­Висновки. Чим вище відсоток включення радіофармпрепарату в проекції ураженого ревматоїдним артритом суглобового комплексу при остеосцинтиграфії в доопераційний період, тим вище вірогідність виникнення післяопераційних імплант-асоційованих ускладнень після ендопротезування (p < 0,05).