Роль остеосцинтиграфії та рентгенографії у хворих на остеонекроз при ендопротезуванні колінних суглобів

Abstract

Актуальність. Останнім часом актуальність проблеми остеонекрозу колінних суглобів помітно зросла, що пояснюється такими факторами: збільшенням частоти захворювання; ураженням осіб переважно молодого віку (20–50 років); прогресуючим перебігом захворювання з наслідками на інвалідність; частою двосторонньою локалізацією патологічного процесу (31–74 %); складністю та невисокою ефективністю оперативного лікування. Мета — порівняльна характеристика рентгенологічного методу та методу остеосцинтиграфії в ранній діагностиці остеонекрозу при ендопротезуванні колінних суглобів. Матеріали та методи. Остеосцинтиграфія проводилася на томографічній сцинтиляційній планарній гамма-камері «Тамара-301 Т» після внутрішньовенного введення 99m-Tc-пірофосфату активністю 550–770 МБк. Рентгенологічне дослідження проводили на цифровому рентгенологічному діагностичному комплексі РДК-ВСМ «Медапаратура КВО». Результати. За допомогою методу статичної остеосцинтиграфії та рентгенографії було обстежено 60 хворих з остеонекрозом колінного суглоба, яким планується ендопротезування (32 жінки та 28 чоловіків), віком від 17 до 45 років (середній вік — 31,7 ± 4,2 року, медіана — 49 років). Порівняльний аналіз даних методик показав, що за допомогою рентгенографічного методу було отримано лише якісну характеристику змін із боку ураженого остеонекрозом суглоба (субхондральний некроз мищелків, інконгруентність суглобових поверхонь, потовщення кортикального шару тощо). При остеосцинтиграфії було отримано кількісні показники накопичення радіофармпрепарату в зоні некрозу, що дозволяє вірогідно визначити ступінь ураження остеонекрозом колінного суглоба вже на ранніх стадіях патологічного процесу. Чим більший осередок гіпофіксації радіофармпрепарату в уражених остеоартрозом компонентах колінного суглоба, тим вірогідно вищий ступінь їх ураження паталогічним процесом (p < 0,05). Висновки. Остеосцинтиграфію та рентгенографію можливо використовувати в діагностичному скринінгу пацієнтів при ендопротезуванні колінних суглобів, застосовувати з метою визначення стадії поширеності патологічного процессу при остеонекрозі, а також для моніторингу динаміки патологічного процесу після ендопротезування.