«Рапсодія», «Скерцо» та «Балада» для фортепіанного квартету Йозефа Маркса: пізньоромантичні принципи формоутворення

Abstract

У статті розглянуто «Рапсодію», «Скерцо» та «Баладу» для фортепіанного квартету австрійського композитора Йозефа Маркса (1882–1964). Проаналізовані стильові та світоглядні зв’язки даного твору з пізнім романтизмом. Встановлено, що всі три частини утворюють єдиний камерно-інструментальний цикл: об’єднавчими факторами виступають інтонаційно-драматургічні зв’язки, а також прийом синтезування стильових елементів різних музично-історичних епох. Так, в «Рапсодії» перевтілені основні риси симфонічних поем Ф. Ліста, «Скерцо» та «Балада» синтезують елементи романтичного скерцо, бахівської поліфонії та побутової музики Відня. Виявлені риси індивідуального стилю Й. Маркса, серед яких – епічні масштаби композиції, вишукана гармонічна мова, майстерне володіння ансамблевою фактурою.