Молекули середньої маси різних фракцій і середньомолекулярні остеоасоційовані гормони при подагричному артриті

Abstract

Актуальність. Подагричний артрит є найчастішим запальним захворюванням суглобів у чоловіків. Окрім порушень пуринового обміну, прозапальних цитокінів, матриксних металопротеїназ та ейкозаноїдів, в патогенезі захворювання можуть брати участь різні середньомолекулярні сполуки (гормони, пептиди, ліпіди), але їх значущість залишається невивченою. Мета дослідження: оцінити клініко­патогенетичну значущість молекул середньої маси (МСМ) різних фракцій і середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів при подагричному артриті. Матеріали та методи. Під наглядом перебувало 105 хворих на первинну подагру, серед яких було 92 % чоловіків і 8 % жінок віком від 26 до 76 років (у середньому 51 рік), причому жінки були на 8 років старше. Середня тривалість захворювання становила 12 років. Першою ознакою подагри у 91 % від числа хворих був суглобовий криз, а в інших випадках — ниркова коліка. Співвідношення частоти інтермітуючої і хронічної форм артриту становило 2 : 1, латентний тип нефропатії мав місце в 66 % спостережень, уролітіазний — у 34 %, при цьому співвідношення I, II, III і IV стадій хронічної хвороби нирок було 4 : 2 : 1 : 1. Вивчали вміст в сироватці крові МСМ амінопептидної фракції (АФ), пептидної (ПФ), нуклеотидної (НФ), хроматофорної (ХФ) та інтегрального середньомолекулярного індексу (СМІ), а також середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів (інсуліну (Ins), кальцитоніну (CT), остеокальцину (OC)). Використовували спектрофотометр СФ­46 (Росія), біоаналізатор Olympus­AU640 (Японія), комп’ютерний тензіометр МPT2­Lauda (Німеччина) та рідер PR2100­Sanofi diagnostic pasteur (Франція). Хворі були обстежені після загострення артриту. Результати. Первинна подагра перебігає з порушеннями метаболізму сечової кислоти, оксипуринолу, пуринових основ, ферментів обміну пуринів і пуринасоційованих мікроелементів, інтегральні зміни яких залежать від форми суглобового синдрому, наявності периферійних і кісткових тофусів, визначають кістково­деструктивні артикулярні ушкодження, при цьому прогнознегативним чинником щодо тяжкості артропатії є високий рівень в крові пуринових основ. Вірогідно зростають сироваткові концентрації АФ на 15 %, ПФ — на 16 %, НФ — на 31 %, ХФ — на 15 % і СМІ — на 10 %, що спостерігається відповідно у 67, 53, 64, 25 і 31 % від числа хворих, а вміст АФ тісно пов’язаний з тяжкістю перебігу суглобового синдрому, визначає ступінь звуження суглобових щілин і субхондрального склерозу, розвиток остеоузур та змін менісків, а показники МСМ різних фракцій мають кореляційні зв’язки з деякими параметрами пуринового метаболізму (сечовою кислотою, аденіном, гуаніном, ксантином, ксантиндезаміназою, аденозиндезаміназою, молібденом і свинцем). У хворих на подагру спостерігається вірогідне підвищення в крові концентрацій Ins на 92 % і ОС в 3 рази при зменшенні вмісту CT на 51 %, що встановлено у 53, 99 і 83 % відповідно від числа обстежених хворих, взаємопов’язано з тяжкістю суглобового синдрому, наявністю периферичних і кісткових тофусів, а при хронізації артриту зростають показники ОС, причому існують щільні взаємовідносини середньомолекулярних остеоасоційованих гормонів з кістково­деструктивними артикулярними змінами, з параметрами пуринового метаболізму та інтегральним рівнем МСМ різних фракцій, а значення Ins мають практичну значущість. Висновки. Вивчені середньомолекулярні сполуки беруть участь в клініко­патогенетичних побудовах подагричного артриту і мають прогностичну значущість.