Персоналізоване лікування пацієнтів з дисфункцією скронево-нижньощелепних суглобів на фоні посттравматичного стресового розладу

Abstract

дисфункція скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) є поширенимзахворюванням із багатофакторною етіологією. Часто захворювання маєпсихосоматичну етіологічну складову, тому пацієнти в анамнезі відзначаютьнаявність стресу, порушення сну, головні болі, хронічну втому та дратівливість. Уперіод активних бойових дій та тяжкої соціально-економічної ситуації на територіїУкраїни, кількість пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР)зростає. Нинішнє складне становище в Україні, спричинене військовим вторгненням,має вплив на людей, схильних до депресивних розладів, що в подальшому спричиняєзміни в організмі людини в цілому та спричиняє загострення хронічних захворювань, утому числі і захворювання м’язово-суглобового комплексу зубо-щелепного апарату.
 Метою дослідження є вивчення та порівняння проявів перебігу дисфункції СНЩС упацієнтів із встановленим посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та оцінкаефективності на підставі аналізу мультидисциплінарного підходу в лікуваннізахворювання. Загалом було обстежено 42 пацієнти (28 чоловіків та 14 жінок) зм’язово-суглобовою дисфункцією СНЩС. Для виявлення ступеня тяжкості м’язово-суглобової дисфункції, використовували такі матеріали та методи, як:загальноклінічні (обстеження ротової порожнини, фізикальні методи дослідженязубо-щелепних аномалій, аналіз за Helkimo (2014) та додаткові (оптувальник)),статистичні методи числових даних. Для лікування ПТСР - спеціалізовані психологічні(когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), EMDR-терапія («Eye Movement Desensitizationand Reprocessing») та групова психотерапія). Пріоритетом даного дослідження булапорівняльна оцінка стану пацієнтів, яким проводилось лікування мультидисциплінарно.У ході проведеного дослідження було виявлено чіткий зв’язок і вплив ПТСР на клінічніпрояви дисфункції СНЩС. З’ясовано, що пацієнти з м’язово-суглобовою дисфункцієюзазвичай відчувають посттравматичний стресовий розлад, а хворі з ПТСР водночасмають вищу поширеність м’язово-суглобової дисфункції. Встановлено, що пацієнтам,яким проводили лікування із залученням, насамперед, лікаря-психолога, проявизахворювання дисфункції СНЩС знизилися у 2,4 рази. Таким чином, детальний збіранамнезу та врахування психологічних розладів на 73 % (р0,05) дозволяють досягтиуспіху у веденні пацієнтів з дисфункцією СНЩС на фоні ПТСР. Розроблено алгоритмперсоналізованого ведення пацієнтів з дисфункцією СНЩС на тлі ПТСР із залученнямлікаря-психолога. Мультидисциплінарний підхід до зазначеного симптомокомплексудозволяє покращити діагностику та результати лікування цієї тяжкої категоріїхворих.