Особливості використання прямих та непрямих показників здоров’я при оцінці динаміки його формування

Abstract

Для оцінки здоров’я традиційно використовують показники захворюваності, частоти порушень функціонального стану й фізичного розвитку організму, тобто непрямі показники, що не дозволяють повною мірою оцінити рівень здоров’я населення. За цими показниками здоров’я школярів погіршується: за період навчання зменшується кількість здорових дітей у 1,8 раза, водночас відмічається зростання майже вдвічі частки дітей з хронічними захворюваннями, що свідчить про накопичення хронічної патології в дитячій популяції. Для всебічної характеристики здоров’я населення необхідно враховувати позитивні, тобто прямі, показники здоров’я, такі як адаптаційний потенціал, рівень соматичного здоров’я та інші, що характеризують стан адаптаційних резервів та інтеграційних можливостей різних систем організму. За цими показниками нами виявлено, що в молодшій школі більша частина дітей мали низький рівень соматичного здоров’я, третина школярів — середній рівень і лише десята частина учнів молодшої школи мали високий рівень здоров’я. Приблизно такий же розподіл за рівнем соматичного здоров’я спостерігався і в учнів середнього шкільного віку. Однак при переході від середньої до старшої школи поступово починає зростати кількість дітей з високим рівнем соматичного здоров’я, що вказує на покращення адаптаційних можливостей організму дитини з віком. Отже, у динаміці навчання в загальноосвітньому навчальному закладі за непрямими та прямими показниками здоров’я виявлена різновекторна спрямованість змін: з одного боку, відмічається накопичення хронічної патології в дитячій популяції, а з іншого — синхронізація процесів у діяльності різних систем організму, що з віком проявляється в поступовому зростанні резервних можливостей організму дітей.