Abstract

Сільське господарство кожної країни функціонує в умовах як внутрішньої конкуренції, так і зовнішніх викликів. Ця теза повною мірою стосується й аграрного сектору України. В умовах глобалізаційних викликів підприємства сільського господарства прагнуть забезпечити якомога вищі результати функціонування. При цьому не завжди враховуються потреби внутрішніх стейкхолдерів, а гонитва за прибутками — знижує рівень продовольчої безпеки країни. Сільське господарство й процеси глобалізації тісно корелюють між собою, свідченням чого є діяльність СОТ щодо квотування обсягів поставок продукції сільського господарства на ринок країн — членів організації. Окремої уваги заслуговують транснаціональні корпорації, діяльність яких підтримуються уряди країн їхнього походження, що не завжди приносить позитивні результати країнам-реципієнтам. Тому важливо дослідити розвиток сільського господарства України в умовах глобалізації та визначити вплив на внутрішніх стейкхолдерів. Продовольчі інтереси населення України враховуються при дослідженні багатьма вченими. Посилення інтеграційних процесів у вітчизняній економіці в умовах глобалізаційних процесів опрацьовані в роботах V. Tanzi, Г. Алояна, О. Білоруса, К. Гудими та ін. За таких умов важливим є дослідження та обґрунтування впливу функціонування вітчизняних (агрохолдингів) та іноземних (ТНК) великих корпоративних аграрних формувань на розвиток вітчизняного сільського господарства. Суперечливість розвитку процесів глобалізації з національними інтересами у сфері сільського господарства супроводжується зниженням урахування продовольчих інтересів населення України, що й потребує додаткового дослідження. Мета дослідження полягає у визначеності впливу процесів інтеграції та глобалізації на розвиток вітчизняного аграрного сектору та врахування продовольчих інтересів населення України. Розкрито зміст дефініції «глобалізація» з економічного погляду. Доведено негативний вплив великих вітчизняних та зарубіжних аграрних холдингів на вітчизняний ринок продовольства та стан земельних ресурсів в Україні. Вказані компанії займаються вирощуванням монокультур, не враховуючи потреби населення країни, де зосереджена їхня діяльність. Отже, вітчизняні та іноземні агрохолдинги можуть завдавати збитків продовольчим інтересам громадян країн шляхом: 1) надмірного продовольчого експорту; 2) надмірного продовольчого імпорту; 3) неконтрольованого використання агрохімічних засобів; 4) тиску на державну адміністрацію з метою просування на внутрішній ринок так званого «сірого імпорту»; 5) тиску на державну адміністрацію з метою просування на внутрішній ринок ГМО-продукції; 6) картельних змов на внутрішньому продовольчому ринку.

Highlights

  • The agriculture of each country operates in conditions of both internal competition and external challenges

  • This thesis applies to the agrarian sector of Ukraine

  • The contradictory nature of development processes of globalization and national interests in the sphere of agriculture is accompanied by a decrease in taking into account the food interests of the population of Ukraine, and requires further study

Read more

Summary

Introduction

The agriculture of each country operates in conditions of both internal competition and external challenges. In the face of globalization challenges, agricultural enterprises seek to achieve the highest possible results. It does not always take into account the needs of domestic stakeholders, and the pursuit of profits reduces the level of food safety of the country. These issues are especially relevant due to the large number of agroholdings that use, in most cases, the export-oriented strategy of development. In order to achieve food safety in the context of globalization it is important to balance the interests, first of all, of internal stakeholders and the food interests of the State, and only - to export products on a residual basis

Objectives
Results
Conclusion
Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call