Abstract

Показано особливості формування ключових соціальних пріоритетів держави в умовах поєднання великої кількості економічних і політичних криз каскадного характеру. Розкрито вплив глобальних кризових чинників на перспективи національного соціального розвитку в контексті досягнення Цілей сталого розвиту на період до 2030 року. З урахуванням досвіду таких глобальних криз, як фінансово-економічна криза 2008–2009 рр., «коронакриза» під впливом пандемії COVID-19 і криза, пов’язана з російсько-українською війною, обґрунтовано ключову роль сфери праці та зайнятості в посткризовому відновленні. На прикладі України визначено ключові соціальні пріоритети в ситуації воєнних шоків, зумовлених повномасштабним збройним вторгненням РФ. Показано доцільність для повоєнної України формування національних соціальних пріоритетів і відповідних напрямів державної політики на основі таких сучасних міжнародних підходів: 1) Національної академії соціального страхування (США) – щодо забезпечення соціальних опор економічної безпеки держави і їх фінансової стійкості; 2) Європейського Союзу – щодо реалізації політики соціальної якості й актуалізації моделі соціальної держави. Розроблено і надано рекомендації з формування державної політики України (по)воєнного періоду, спрямованої на забезпечення соціальних опор економічної безпеки та їх фінансової стійкості за такими напрямами державного регулювання: 1) політика у сфері праці та зайнятості; 2) політика соціальних виплат, гарантій і пільг; 3) політика убезпечення індивідуальних доходів; 4) політика соціальної рівності. Для умов повоєнного відновлення України запропоновано розширити теоретичну конструкцію соціальних опор за рахунок додаткової – демографічно-трудової опори економічної безпеки держави.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call