Прагматистський та ціннісний підходи до проблем війни і миру у добу Пост-постмодерну

Abstract

Загострення світової екологічної та військово-політичної кризи стало свідченням того, що доба Постмодерну завершилась і настав час пост-постмодерну й глибинної цивілізаційної трансформації, технологічною базою якої є відновлювальна енергетика та штучний інтелект; основним соціальним середовищем – розподілений капіталізм (Дж. Рифкін) та соціальні мережі; а головними рушійними силами та механізмами соціальної самоорганізації – людяність, змагальність та подвійна рефлексія (Е. Гідденс). Оскільки людство досі не актуалізувало у повній мірі базові цінності виживання та розвитку і не приділяло достатньої уваги проблемі кліматичної катастрофи, більш кардинальні заходи стосовно її пом’якшення будуть реалізовуватися в процесі її розгортання (А. Хонакер) і в складних умовах військово-політичного протистояння демократії та авторитаризму. Одним з основних раціональних світоглядних та практичних орієнтирів пост-постмодернізму є класичний прагматизм, котрий спирається на досвід людини, важливим елементом якого має бути наукове знання, котре підтверджується експериментально. Суспільства, у яких домінують прагматичні й демократичні рівноправні відносини, що сприяють самореалізації людини та свободі творчості, можуть каналізувати природну агресивність у змагальність за підвищення добробуту всіх його членів. Панівна верхівка у тоталітарних соціумах, у яких людина принижується й експлуатується, і у яких накопичується агресивність внаслідок поляризації на вищі та нижчі верстви населення, може розпочинати війни з метою запобігання саморуйнування зсередини, спрямовуючи агресію назовні на інші країни. Тому глобальному співтовариству у сучасних умовах необхідно розширювати світоглядно-орієнтаційний горизонт кожного громадянина світу від повсякденних турбот життєзабезпечення до розуміння й актуалізації абсолютних цінностей виживання та розвитку людства. Прагматизм із суто методологічної точки зору спрямований на те, щоб у своїй діяльності і пізнанні людина керувалася життєвим досвідом, висуваючи певні гіпотези стосовно власних діяльності й пізнання, водночас та/або згодом експериментально перевіряючи ці гіпотези на основі практичних результатів. Завдячуючи прагматистському підходу людина дедалі більшою мірою експериментує з вибором інноваційних моделей поведінки й уникає наперед визначених застарілих життєвих орієнтирів та ідеологічних гранднаративів. Вона на власному досвіді й у мережевій соціальній комунікації з іншими особами переконується стосовно ефективності тих чи інших ціннісних моделей поведінки, що мають не лише соціально-економічний, а й моральний вимір. Прагматистський підхід, що орієнтується на глобальні загальнолюдські цінності виживання та розвитку є важливим інструментом, який має забезпечити нагальну цивілізаційну трансформацію та уникнення руйнівних екологічних та військово-політичних катастроф. В умовах сучасної цивілізаційної трансформації виживання можливе лише при кардинальній інтенсифікації розвитку людиноцентрично акцентованої соціальної самоорганізації.