Особливості електроміографічної активності дистальних мʼязів кисті в жінок із різною модальною α-частотою

Abstract

Важливим компонентом узгодженої активності моторних систем головного мозку й діяльності виконавчого апарату є питання взаємозв’язку характеристик певних ритмів електроенцефалограми з особливостями керування дистальними м’язами. Уважається, що характер спонтанної ЕЕГ визначається генетично детермінованими особливостями структурно-функціональної організації мозку й може бути пов’язаний із рівнем психомоторних і когнітивних здібностей. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей електричної активності поверхневих м’язів пальців кисті як показників їхнього функціонального стану в спокої та під час виконання мануальних рухів у відповідь на дію сенсорних сигналів у жінок із різними характеристиками α-ритму ЕЕГ. Обстежено 136 респонденток віком 19−21 рік, яких розділено на дві групи – із високими та низькими значеннями індивідуальної модальної альфа-частоти (ІαЧ) ЕЕГ, визначеної індивідуально в стані спокою. Електроміограми (ЕМГ) м’яза- згинача (m. flexor digitorum superficialis) і розгинача (m. extensor digitorum) пальців кисті жінок реєстрували в стані спокою та під час стискання і розтискання пальців кисті правої і лівої рук у відповідь на ритмічні слухові сигнали. Функціональний стан мʼязів в спокої оцінювали за середніми амплітудою і частотою фонових осциляцій ЕМГ, стан цих м’язів під час мануальних рухів – за логарифмічними коефіцієнтами змін середніх амплітуди та частоти ЕМГ. У жінок із високою ІαЧ у стані спокою встановлено більш значущі латеральні й реципрокні відмінності параметрів електроміограми флексорів та екстензорів пальців кисті руки, порівняно з обстежуваними з низькою індивідуальною α-частотою. Жінок із високою α-частотою під час мануальних рухів відзначала менша скорочувальна активність поверхневих м’язів пальців кисті, особливо згиначів правої руки. Для жінок із низькою α-частотою притаманні менш специфічні й диференційовані процеси активації поверхневих м’язів пальців. Перспективою подальших досліджень може бути встановлення особливостей електроміографічної активності дистальних мʼязів рук за умови ускладнення мануальної моторики.