Abstract

Становлення Служби військового капеланства України з моменту здобуття Незалежності в 1991 р. проходило складні етапи, які тісно пов'язані із соціокультурними трансформаціями всього українського суспільства. Після подій Майдану 2014 р. народ України остаточно обрав шлях євроінтеграції і розпочав боротьбу за розвиток у великої родині цивілізованого світу. Поступово всі суспільні та державні інституції почали процес реформи внутрішніх структур з метою наближення до стандартів європейських суспільств. Безпосередньо перед початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, в Службі військового капеланства відбулися важливі зміни, які наблизили її внутрішню структуру до стандартів збройних сил закордонних держав. За рік існування Служби і роботи військових капеланів в бойових підрозділах Збройних Сил України набувається досвід, який поступово дає можливість проводити оцінку ефективності механізмів діяльності та управління. Представлена стаття є науковою рефлексією особистого досвіду автора, який проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді військового капелана одного з бойових підрозділів. Діяльність військового капелана в межах сучасного інституту військового капеланства Збройних Сил України і одночасно в умовах виконання бойових завдань підрозділом, дає можливість зафіксувати та осмислити фактори і чинники, які знижують ефективність діяльності військових капеланів, або унеможливлюють її подальший розвиток. Змістом цього дослідження, є визначення інституційних та адміністративних чинникив неефективної роботи військових капеланів та пропозиції управлінських рішень до їх подолання

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call